14. В умовах загострення ситуації після проголошення нових незалежних держав у Латинській Америці, переконуючи президента Дж. Монро в необхідності вислови-
ти свою позицію, державний секретар США Дж. Адамс казав: «Краще чесно із гідніс-
тю, не маскуючись, викласти свої принципи, аніж постати шлюпкою, що буксує услід
за англійським військовим кораблем». Поясніть, що мав на увазі Дж. Адамс. Яку роль,
на вашу думку, відіграла «доктрина Монро» в міжнародних відносинах цієї доби?

за часи правління оттона і з саксонської династії люндорфінгів, який коронувався у 936 році, східно-франкське королівство перетворилося на найпотужнішу державу західної європи з сильною централізованою владою і опорою на церкву, як основу королівської влади. завоювавши північною італію, у 962 році оттон уклав з папою іоанном xii угоду про гарантії недоторканості володінь папської держави в обмін на отримання з його рук корони імператора заходу, яка залишалась вакантною з 924 року, коли помер останній римський імператор беренгар i, внук унроша ii, близького соратника карла великого. це знаменувало повне відособлення східно-франкського королівства (німеччини) від західно-франкського королівства (франції) і формування нової держави на німецьких та північно-італійських землях.

прагнучи укласти шлюбний союз з македонською династією і уникнути звинувачень візантійського імператора романа ii у відсутності підстав носити рівний йому титул, на різдво 967 року у римі оттон коронував своїм співправителем 13-літнього сина оттона ii. проте, заручини з 4-річною принцесою анною не відбулися і лише в 972 році вдалось знайти порозуміння щодо німецько-грецьких конфліктів у південній італії, на знак чого у римі оттон ii одружився з феофано, племінницею нового візантійського імператора іоанна i цимісхія.

“дочка імператора романа ii анна порфірогенета, одруження якої зі своїм сином безуспішно намагався влаштувати оттон великий, у 988 році своїм братом імператором вислієм ii болгаробійцею була видана заміж за київського князя володимира великого”

повернувшись у саксонію, в 973 році оттон i підкреслено урочисто провів імперський з’їзд (рейхстаг) в кведлінбурзі, на якому були присутні польський князь мешко п’яст, князь богемії болеслав пржемислович, посли візантії, данії, угорщини, болгарії, київського князя ярополка святославича та інших держав. щоб відзначити молитовний день напередодні страсного четверга, оттон i відбув у родовий замок в мемлебені, де захворів лихоманкою і помер у віці 60 років невдовзі після великодня, 7 травня 973 року.