1. Укажіть речення, у якому додаток прямий. А Я люблю очима тишу цілувать.
Б Зацвіли твої очі першим цвітом сльози.
В Лине мій сон по вашій стежині.
Г Вашій мрії я серцем заграю.
Д Нас зустрічають із хлібом.
2. Знайдіть речення, у якому порівняльний зворот не виділяється комами.
А Одсіяють роки мов хмарки над нами.
Б Коливаються хвилі мов рими.
В І слова ті були як туман.
Г І тоне згадка ніби дзвін.
Д Був місяць мов скибочка дині.
3. Знайдіть речення з узгодженим означенням.
А Колише хмара втомлені громи.
Б Ловлю твоє проміння крізь музику беріз.
В Зіграй мені осінній плач калини.
Г Дівчина в намисті дивиться дивиться на сонце з-під руки.
Д Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими зава­лами .
4.Обставина, виражена інфінітивом, є в реченні
А Настав час прощатися.
Б Любив я гати за птахами.
В Дівчина пішла в поле подивитися на квіти.
Г Вік прожити — не поле перейти.
Д Кохати — нові землі відкривати.

5.Поріняльний зворот не виділяємо комами в реченні (розділові знаки пропущено)
А Сонечко грало рожевим промінням по рівній як скло пелені Дніпра. Б Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстро.
В Хмари піднялися вище мов пасма диму.
Г Люблю мов сонце материнську мову.
Д Хлопці говорили майже як дорослі.
6 Непоширеним є речення рядка
А Настав час прощатися з тобою.
Б Не любив ловити птахів.
В У залі затишно.
Г Ландшафт острова дивовижний
Д Замело, закрутило, засніжило.
7. Укажіть речення з обставиною часу
А Від Троянівки до Вовчої долини - сім кілометрів.
Б Наперекір утискам царського двору Остап Вересай вийшов на світову арену.
В Звичаї об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
Г Уже завтра розпочнуться канікули.
Д Біля берегів море скаламучене, зелено-руде
8.Знайдіть речення, у якому порівняльний зворот виділяється комами(розділові знаки пропущені)
А Моя Ганнуся сьогодні як оса.
Б На берег хвилі напливають легкі й м'які мов оксамит.
В Село як село.
Г Прийде але вже як завойовник як месник.
Д Алоє відоме як лікарська рослина.
9.Знайдіть речення, у якому порівняльний зворот НЕ виділяється комами(розділові знаки пропущені)
А Твоє ім'я ношу як талісман.
Б І сиві дуби як боги застигли нахмуривши брови.
В А між гіллям повис місяць круглий мов яблуко.
Г За вікном стояв старий як дідусь клен.
Д Душа немов весняна грядка цупкими пуп'янками вбрана.
10.Порівняльний зворот не виділяємо комами в реченні (розділові знаки пропущено)
А Сонечко грало рожевим промінням по рівній як скло пелені Дніпра. Б Весело глянули хмарки в блакитне море як у люстро.
В Хмари піднялися вище мов пасма диму.
Г Розплелись розсипались наче коси вересневі дні.
Д Він говорив як по писаному.
11.Додаток є в реченні
А Розвернися ж, розстелися ж, убогая ниво!
Б Стеніло помалу…
В Як просторо, як п’янко, як душно у світі!
Г Нам дуже хочеться побачити море.
Д Недавно був такий випадок.
12.З’ясуйте, яким членом речення виступає виділений іменник.
Коли озеро стає болотом- тяжко.
А підмет Б присудок В додаток
Г означення Д обставина

Г. с. сковорода — це перший український філософ, що подорожував шляхами україни у xviii сторіччі і виразив свою мудрість у творах: піснях, байках, притчах, трактатах і діалогах. джерелом його мудрості була біблія і античні філософи. там він знаходив теми для своїх міркувань, у яких дошукувався фактично відповіді на одне питання: що таке людське щастя і як його досягти? одним із шляхів до щастя є "сродна праця". у байці "зозуля та косик" зозуля, яка тільки те й робить, що співає, дивується, чому дрозду, який ніби робить те саме, не нудно. але виявляється, що спів потрібний дрозду тільки для відпочинку і як підтримка у праці, а не є смислом усього його життя. людина повинна працювати і тоді не буде нудитися в світі, буде щасливою. при цьому головною умовою того, щоб робота була "джерелом веселощів", є її сродність. людина повинна робити тільки те, для чого народилася. і тоді усі люди зможуть об'єднатися у загальній праці. "щасливий той, хто поєднав любу собі роботу із загальною", — говорить сковорода у "силі" цієї байки, тобто у заключній частині, де висловлюється основна думка. така ж сама ідея спорідненої праці розкривається в байці "бджола та шершень". і зозуля, і шершень належать до тих, що тільки й знають, як їсти і спати. зозуля підкидає своїх дітей, яких повинна доглядати, у чужі гнізда, а шершень краде мед у бджіл. шершень не розуміє, навіщо потрібна бджолі ця праця, якщо нею користуються не стільки бджоли, скільки люди. бджолу, що є "гербом мудрого чоловіка, який у спорідненій праці трудиться", сковорода порівнює із собакою, якому смачнішим є той заєць, якого він загнав, і з котом, що може усю ніч просидіти біля мишиної нірки. вони не задумуються над тим, чи має це сенс, бо справжнє щастя як для людини, так і для тварини, — це жити за призначенням. але як зрозуміти своє призначення? щоб відповісти на це питання, сковорода звертається до епікура: "вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке — непотрібним". отже, людина сама повинна відчувати, що їй дається найлегше і що найцікавіше. ці думки сковорода розвиває також у "розмові, названій алфавіт, або буквар миру". один із учасників розмови афанасій говорить про те, що свою природу важко пізнати. він посилається на байку сковороди "орел та черепаха". черепаха розповідає, як її прабаба загинула через те, що вирішила політати. "не тому загинула премудра твоя баба, що літала, а тому, що взялася за неналежну їй справу", — відповідає орел. григорій сковорода пояснює свою байку: "не треба, тобто не корисно, а через те й важко черепасі літати". отже, у багатьох своїх творах сковорода розвивав ідею "сродної праці". та і власним життям довів, що щастя не там, де багатство і слава, а там, де твоє покликання. сковорода відмовився і від запрошення ченців києво-печерської лаври, і від світських посад, і врешті-решт покинув викладання у харківському колегіумі, а відтоді 25 років свого життя подорожував по всій україні, навчаючи своєї мудрості усіх, хто з ним розмовляв. і за це користувався великою повагою людей. і, напевне, був щасливий.