Эссе на тему бабушка ​

Мою бабушку зовут Она очень хорошая и добрая. Я её всегда называю бабуля, потому что она заслуживает этого слова. Бабуля всегда со мной играла, покупала мне много вкусняшек, учила меня печь пироги. Она мне всегда читала на ночь разные сказки, а иногда даже засыпала со мной рядом. Мы вдвоем проводим очень много времени, гуляем, играем. Иногда в праздники устраиваем разные конкурсы, все удивлялись этому, как это у нас так получалось. Потом бабуле со временем стало тяжело все это делать. И я стала поддерживать её как могла. Я развлекала её и, видя, как она улыбается мне, становилось так хорошо, что прям словами не передать. Я очень люблю свою бабулю и горжусь ею.

Источник: Сочинение на тему Моя бабушка

Відповідь

Объяснение:

оя бабуся — навдивовижу добра та чуйна людина. Незважаючи на свій вік, вона швидко й легко рухається, заразливо сміється.

Здається, видатний російський письменник Л. Толстой сказав, що очі — дзеркало людської душі. І це справді так!

Очі часто виказують людей брехливих, із лихим серцем. Але це — тема іншого твору.

Очі моєї бабусі незвичайні. Що в них особливого? Вони невеликі, блакитні. Незвичайність їх полягає у тому, що вони молоді. Вони запально блищать, коли бабуся весела. І блиск їхній не тьмяніє, коли вона сумує. Отже, душа у бабусі молода. А це характерно не для кожної людини. Наприклад, моя сусідка, мабуть, бабусина ровесниця, дивиться похмуро і недоброзичливо. Очі в неї вицвілі, колір їхній визначити неможливо. Так само вицвіла і її душа. А шкода! Я вважаю, що кожна людина повинна намагатися якнайдовше залишатися молодою. Якщо це неможливо фізично, то залишатися молодим душею — людині під силу. Старіння — це вмирання, а життя — Божий дар, який треба вміти цінувати та радіти йому.

Моя бабуся мешкає у селі. У неї є невеличке господарство: город, кізочки, курочки і песик Жучка. Усе це потребує піклування та догляду. Моя бабуся дуже працелюбна. Я хочу підкреслити ще одну деталь у її зовнішності. Руки. Вони постаріли і вкрилися зморшками від постійної праці. Одначе вони сильні і вмілі. Ними бабуся не тільки всіх нагодує. Вона й шкарпетки вовняні зв'яже, і в хаті поприбирає, і Жучку свою приголубить.

Мені дуже подобається ім'я моєї бабусі — Анастасія. У перекладі з грецької воно означає "непосидько". Як усе-таки дивовижно личать людям їхні імена!

Коли у мене народиться донька, я дам їй ім'я Анастасія.