Характеристика Ассоль на украинском языке ​

Головним персонажем повісті Олександра Гріна є мрійлива і щира дівчина Ассоль. Ця дівчина – один з найромантичніших персонажів російської літератури 20-го століття.

Мати Ассоль рано померла, і її виростив батько – моряк і ремісник Лонгрен. Жителі села їх не любили. Дівчинка з ранніх років звикла до самотності. Навколишні її відкинули, їй доводилося терпіти насмішки і образи. Ассоль навіть вважали божевільною. Вона розповіла односельчанам історію про зустріч з чарівником, який пророкував, що за нею в призначену годину припливе благородний принц на кораблі з вітрилами червоного кольору. Після цього її прозвали корабельною Ассоль.

За своїм складом героїня відрізняється яскравою фантазією і щирим серцем. Ассоль дивиться на світ широко розкритими очима, вона вірить в свій ідеал і ніколи не відмовиться від мрії. У неї багатий внутрішній світ і вона вміє бачити глибокий сенс в простих речах.

Ассоль освічена і любить читати. Їй притаманні працелюбність і любов до природи. З рослинами вона спілкується, як з живими істотами, проявляє до них турботу. Коли ж Ассоль підростає, то стає по-справжньому красивою. Їй личить будь-яке вбрання. Вона мила і чарівна дівчина. Її обличчя чисте і світле, як у дитини.

В душі Ассоль завжди плекала свою потаємну мрію про кораблі з червоними вітрилами. Навіть батько дівчинки сподівався, що через певний час вона викине з голови пророцтво чарівника Егля. Але здатність самовіддано мріяти і ігнорувати злі випади односельчан зміцнили дух дівчини. В її житті настав час для дива. Вона зустріла того, хто зрозумів її чутливу юну душу і здійснив заповітну мрію. Біля берегів її рідного села з’явилося судно з червоними вітрилами. Його побудував для Ассоль капітан Грей – благородний моряк, який дізнався історію Ассоль і втілив її в дійсність.

Героїня повісті-феєрії є справжнім символом такого вічного і гідного почуття, як віра. Її душу переповнюють емоції і переживання, вона чуттєва і відкрита, але при цьому володіє сильним і незламним духом. Ассоль не відпустила свої мрії. І тому вони збулися

ему предначертано было стать монахом. но другая сила — сила очарования жизни — заставляет его идти дорогами странствий, увлечений, страданий. в ранней молодости он убивает монаха. потом ворует лошадей для цыган, становится нянькой у маленькой девочки, попадает в плен к татарам, затем его возвращают к помещику, который велит его высечь, он становится конэсером у князя, очаровывается цыганкой грушей, а затем сбрасывает ее, покинутую князем, по ее же просьбе, в реку, попадает в солдаты, становится офицером и георгиевским кавалером, выходит в отставку, играет в театре и, наконец, уходит в монастырь послушником. но и в монастыре ему нет покоя: его одолевают «бес и бесенята».  посаженный в яму, он начинает «пророчествовать» о скорой войне и, наконец, отправляется на богомолье на соловки. лесков описывает его как простодушного богатыря, напоминающего илью муромца. жизнь флягина удивительна, в ней скрыта какая-то тайна. начав с неразличения добра и зла (не чувствует вины за гибель монаха; голубков, но изуродовал кошечку), флягин идет по пути возвышения духа. итог этого пути — жизнь для всех: «мне за народ помереть хочется». важнейший этап духовного развития героя — открытие красоты в человеке. именно в любви к груше он перестает жить только для себя, подчиняет свое существование заботе о другом человеке.  берет на себя «грех груши». «очарованность» ивана флягина может быть понята по-разному: очарованность непонятными силами, колдовством, влиянием загадочных начал бытия, отправивших героя в путь; завороженность красотой и поэзией мира; артистичный склад характера; период «сна души». особые свойства характера героя — чувство собственного достоинства. бесстрашие, абсолютная свобода от страха перед смертью. жизни флягина причудливо соединяет в себе и житие великомученика, и фарс. автор определяет жанр повести как «трагикомедию».