У якому році Король 2 встановив особисту владу в Румунії?​

В 1930 году

Объяснение:

После того,как сместил с трона 8-летнего сына Михая | и возвращается из эмиграции по приглашению политиков

У 78 році до н. е. консул Марк Емілій Лепід спробував підняти заколот серед італіків з метою скасування законів Сулли. За повідомленням Светонія, Лепід за Цезаря приєднатися до заколоту, але Гай відмовився. У 77 році до н. е. Цезар залучив до суду сулланців Гнея Корнелія Долабеллу за звинуваченням в здирництві під час намісництва в Македонії. Долабелла був виправданий після того, як в його підтримку виступили найбільші судові оратори. Вимовлена Цезарем обвинувальна промова виявилася настільки вдалою, що ще довго поширювалася в рукописних копіях. У наступному році Гай почав судове переслідування іншого сулланця, Гая Антонія Гібрида, однак той за захист у народних трибунів, і суд не відбувся.

Незабаром після невдачі процесу над Антонієм Цезар відправився удосконалювати своє ораторське майстерство на Родос до відомого ритора Аполлонія Молона — наставника Цицерона. Під час подорожі Цезаря захопили в полон пірати, давно промишлявші в Східному Середземномор'ї. Його утримували на невеликому острові в Додеканеському архіпелазі. Пірати зажадали викуп в 50 талантів (300 тисяч римських денарів). Версія Плутарха, ніби Цезар з власної ініціативи збільшив суму викупу з 20 талантів до 50, напевно неправдоподібна. Античні автори барвисто описують перебування Гая на острові: нібито він жартував з викрадачами і декламував їм поеми власного твору. Після того, як посли міст Азії викупили Цезаря, він негайно спорядив ескадру для полону самих піратів, що йому вдалося зробити. Захопивши своїх викрадачів, Гай судити і покарати їх нового намісника Азії Марка Юнка, але той відмовився. Після цього Гай сам організував кару піратам — вони були розп'яті на хрестах. Светоній додає деякі подробиці страти як ілюстрацію м'якості характеру Цезаря: «Піратам, у яких він був в полоні, він поклявся, що вони у нього помруть на хресті, але коли він їх захопив, то наказав спершу їх заколоти і лише потім розіп'яти» . Під час повторного перебування на Сході Цезар ще раз відвідав Віфінського царя Нікомеда. Він також брав участь в самому початку Третьої Мітрідатової війни на чолі окремого допоміжного загону, але незабаром покинув зону бойових дій і повернувся в Рим приблизно в 74 році до н. е. У наступному році його кооптували в жрецьку колегію понтифіків замість померлого дядька Гая Аврелія Котти.

Незабаром Цезар перемагає на виборах в військовій трибуні. Точна дата його трибуната невідома: часто пропонується 73 рік, але більш імовірна датування 72-м або 71-м роком до н. е. З інших джерел відомо, що в цей час в Греції під командуванням Марка Антонія Кретіка служив якийсь Гай Юлій, якого нерідко ототожнювали з Цезарем, але більш імовірно, що це були дві різні людини. Чим займався Цезар в цей період, достовірно невідомо. Висловлюється припущення, що Цезар міг бути задіяний в придушенні повстання Спартака — якщо не в бойових діях, то принаймні в підготовці новобранців. Висловлюється і припущення, що саме при придушенні повстання Цезар близько зійшовся з Марком Ліцинієм Крассом, який в майбутньому зіграв чималу роль в кар'єрі Юлія.