Спільні риси виховання спартанціс і українців

землі Лаконській початково жили лелеги, потім прийшли ахейці з царського роду, спорідненого з Персеїдами, місце яких пізніше заступили Пелопіди. Після завоювання Пелопоннесу дорійцями Лаконія, найменш родюча і незначна область, внаслідок обману при жеребкуванні, дісталася неповнолітнім синам Арістодема, Еврісфену і Проклу. Їх нащадків пізніше називали двоєвладними династіями Агіадів (за іменем Агіда, сина Еврісфена) і Евріпонтидами (за іменем Евріпонта, онука Прокла).

Головним містом Лаконії невдовзі стала Спарта, розташована поблизу давніх Амікл, які, як і решта ахейських міст, втратили свої політичні права. Поруч з пануючими дорянами і спартіатами, населення країни складалося з ахейців, серед яких виділяли періеків (περίοικοι) — відтепер позбавлених політичних прав, проте особисто вільних із власним нерухомим майном, та ілотів — в покарання позбавлених своїх земельних ділянок і обернених на рабів. Довгий час Спарта нічим не виділялася між доричними державами. Зовнішні війни вона вела з сусідніми аргівянськими і аркадськими містами, а всередині держави періодично розгорталась незгода доричної аристократії з царською владою.

Тільки з часів Лікурга і після нього настало піднесення Спарти. Оскільки в основу лікургових законів лягло знання народного характеру, то Спарта віднині стала найголовнішою представницею доризму. Знову пробуджений дух насамперед виявився в остаточному підкоренні залишків ахейських жителів царями Харілаєм, Телеклом, Алкаменом, потім в боротьбі проти спорідненої Мессенії, яка виникла із суперечки про денфеліатські прикордонні землі.

Вдолине нила существовали благоприятные условия для занятия высокопродуктивным земледелием. особенностью водного режима нила были его регулярные ежегодные разливы. таянию снегов в горах и тропическим ливням истоки нила, начинающиеся в центральной африке, переполнялись водой, и река разливалась. подъем воды начинался 19 июля и продолжался до середины сентября.нил выходил из берегов, вода заливала большую часть долины. многочисленные поселения и городки, расположенные на возвышенностях, превращались в островки, отношения между которыми поддерживались на лодках.  с середины сентября вода начинала убывать и к середине ноября входила в свои берега. после спада нильской воды на пропитанных влагой полях оставался плодородный ил.этот мягкий почвенный слой был необычайно удобен для земледелия. даже деревянной сохой не представляло труда провести борозду, а посеянные семена зерновых затаптывал выпущенный на поля скот (овцы и свиньи). засеянная земля приносила урожай в апреле−мае. после жатвы земля отдыхала, ожидая нового разлива.в связи с таким порядком земледельческих работ египтяне делили год на три сезона: «сезон половодья» — разлив нила (середина июля — середина ноября) ; «сезон всходов» — проведение полного цикла сельскохозяйственных работ от посева до жатвы (середина ноября — середина мая) ; «сезон сухости» — время отдыха земли и беспощадного зноя (середина мая — середина июля).  египет