написати есе до 18.01 на тему "роль громадянина у демократизації суспільства" ​

Для розвитку демократії важливим є виконання людьми багатьох суспільних функцій, пов’язаних з їхнім статусом громадянина. Проте інститути демократії лише відкривають нам дорогу до успіху, не усуваючи ризику невдач. Демократія є певним викликом, адже втілення в суспільне життя демократичних цінностей залежить виключно від громадян. Однією з основних ознак демократії є участь громадян в управлінні країною.

Участь у керуванні країною не лише право, а й обов’язок. Воно може виявлятися в різних формах: наприклад, у висуванні своєї кандидатури на виборах, у голосуванні, поінформованості про політичне життя країни, обговоренні проблем, що хвилюють суспільство, відвідуванні зборів і мітингів, роботі в недержавних добровільних організаціях, сплаті податків і навіть у вираженні протесту. Така участь громадян в управлінні сприяє зміцненню демократичного суспільства.

Ідея громадянства бере свій початок із давньогрецького поліса, у якому людина брала участь у житті міста-держави, усвідомлювала себе вільною людиною та членом громади, мала почуття громадянського обов’язку. Осмислюючи поняття «громадянин», Аристотель зазначав, що громадянами треба вважати тих, хто бере участь у суді й народних зборах. Тобто від самого початку громадянство означає не лише міру залученості людей до справ спільноти, а й певні їхні права в межах цієї спільноти та відповідальність за стан цієї спільноти.

Нині громадянство передбачає:

1) належність особи до якоїсь держави, суспільства, нації;

2) підпорядкованість законам держави і наявність обов’язків перед державою;

3) пошанування цінностей громадянського суспільства;

4) громадянську самоідентифікацію;

Отже, з юридичного боку громадянство — це формально закріплений правовий зв’язок між громадянином і державою, вибудуваний на основі взаємних прав та обов’язків. Демократичним громадянином виступає особа, яка здатна користуватися наданими їй правами та виконувати свої обов’язки перед демократичною державою.

Некоторые исследователи считают финно-угорскими по происхождению даже такие привычные нам слова, как "москва" и "рязань". как полагают учёные, в этих местах когда-то жили финно-угорские племена, и ныне память о них хранят древние названия.  финнами   называют  народ, населяющий соседнюю с россией финляндию   (по-фински " суоми "), а  уграми   в летописях именовали   венгров . но в россии нет венгров и мало финнов, зато есть  народы, говорящие на языках, родственных финскому или венгерскому. эти народы и называют финно-угорскими . в зависимости от степени близости языков учёные делят  финно-угров на пять подгрупп . в первую,  -финскую, входятфинны, ижорцы, водь, вепсы, карелы, эстонцы и ливы . два самых многочисленных народа этой подгруппы -  финны и эстонцы   - проживают в основном за пределами нашей страны. в россии  финнов   можно встретить в   карелии, ленинградской области и в санкт-петербурге;   эстонцев   - в  сибири, поволжье и в ленинградской области. небольшая группа эстонцев -   сету   - живёт в   печорском районе псковской области. по вероисповеданию многие   финны и эстонцы   -  протестанты  ,сету   -  православные.  большая часть исследователей сходятся на том, что прародина  финно-угров   находилась  на границе европы и азии, в районах между волгой и камой и в приуралье . именно там в iv- iii тысячелетиях до н. э. возникло сообщество племён, родственных по языку и близких по происхождению. к i тысячелетию н. э. древние финно-угры расселились до и северной скандинавии. они занимали обширную территорию, поросшую лесами, - практически всю северную часть нынешней европейской россии до камы на