Запишіть, знявши риску: Пів/ящика, напів/провідник, пів/аркуша, пів/коло, пів/години, пів/дюжини,
пів/карбованця, пів/місяця, пів/яблука, пів/юрти, пів/Києва, пів/огірка, напів/автомат,
напів/сон, пів/день, полу/мисок, полу/кіпок, пів/класу, пів/Кавказу, напів/фабрикат,
пів/острів, пів/Одеси.

Пів ящика, напівпровідник, пів аркуша, півколо, пів години, пів дюжини, пів карбованця, пів місяця, пів яблука, пів юрти, пів Києва, пів огірка, напівавтомат,  напівсон, південь, полумисок, полукіпок, пів класу, пів Кавказу, напівфабрикат, півострів, пів Одеси.

Відповідь: піваркуша,півгодини,півдюжини,півкарбованця,півколо,півмісяця,пів'яблука,пів'юрти,пів-Києва,пів огірка,напівавтомат,пів'ящика,напівпровідник,напівсон,полумисок,полукіпок,півкласу,пів-Кавказу,напівфабрикат,півострів,пів-Одеси,південь

Пояснення:

Твiр-опис природи. зимовий ранок зима. царство снiгу i морозу. одна з його найчарiвнiших картин — це зимовий ранок. як гарно прокинутися вранцi й вiдчути початок нового зимового дня! прокинешся, скочиш зi свого лiжка, пiдбiжиш до вiконця — i твої очi вiдразу ж заслiплює океан кришталево-чистого снiгу. вiн, наче дорога матерiя, блищить i переливається пiд скупими променями зимового сонця. дерева надворi теж у важкому дорогому вбраннi. пишно й водночас якось таємничо стоять вони, сповитi бiлою пухкою тканиною. на гiлках деяких дерев розвiшано годiвнички. снiгурi, горобцi та iншi птахи прилiтають туди пiдгодуватися. приємно i весело спостерiгати за галасли вою метушнею птахiв! вранцi може пiти снiг. iнодi вiн густий, пухнастий, а ще вiн може ледь яскриться на сонцi. тодi здається, що з неба сиплеться легке i майже непомiтне срiбло — й увесь ранок через це набуває урочистостi. дуже приємно бути надворi зимового ранку, дихати його чистим морозним повiтрям! зима — це забуття у природи. це — м'який сон, котрий надає сили i робить людей молодшими та добрiшими. коли зима об'їжджає небосхил на своїй срiблястiй колiсницi, спостерiгаючи i милуючись своїм творiнням, з-пiд копит її зоряних бiлих коней злiтають маленькi кришталевi iскринки. вони довго кружляють над сонною землею, придивля ючись до неї i не наважуючись доторкнутись до її замерзлої поверхнi… iде снiг, i поступово земля змiнюється. уранцi здивованi дерева свiй новий зимовий одяг. лiд на рiчцi блищить та переливається, усипаний мiльйонами ус-мiхнених сонячних променiв. а замерзла земля безтурботно спочиває, дбайливо вкрита нiжною пухкою ковдрою. зима — це досконалiсть. щоб там не говорили про зиму люди. адже навiть найколючiшi снiжинки мають прекрасний вiзерунок. дмухнiть на них — i вони розтануть вiд тепла вашого подиху. отже, значить — ваше серце не застигло. воно спроможне розтопити лiд i творити добро. згадайте, як приємно дарувати людям радiсть. це проста iстина, але в нiй — увесь сенс життя!