План сказки про душу​

«в її устах і душі «насіння» було святим словом. і хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю». «цієї уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені. і я теж, як свято, очікую того дня, коли грім розморожує сік у деревах чи коли не зіллям, а хлібом починає пахнути жито. і як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами. я й досі впевнений, що холодність збіднює і світ, і душу навіть дуже розумним людям». (михайлик про мамину поетичну вдачу) «он прочитав один розумник геть усю біблію і позбувся того, що мав у черепку,— показуючи пальцем на лоба, страхає мене святим письмом». (ставлення матері до біблії) …як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. і дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на чумацький шлях, на стожари і на отой віз, що народився із дівочих сльозин».