Що було основою могутності мінойських царів? 6 клас​

вершину панівного стану — шляхти — посідали нащадки удільних князів рюриковичів і гедиміновичів. вони становили замкнену групу, до якої не можна було увійти завдяки заможності чи найвищим державним . князівські роди поділялися на «княжат головних», до яких належали острозькі, заславські, сангушки, чарторийські, корецькі, гольшанські-дубровицькі, і «княжат повітовників». перші не підлягали дії місцевої адміністрації, мали право входити до великокнязівської ради й виступати у військові походи зі своїми загонами під родовими гербами. їм належали спадкові землеволодіння, де вони мали право судити своїх підданих, встановлювати податки й повинності, надавати підлеглим землю з умовою несення служби. другі таких прав і привілеїв не мали, а їхні збройні загони виступали у складі повітового ополчення, підпорядкованого місцевій адміністрації.

до панів належала заможна шляхта, яка не мала князівських титулів, але вирізнялася давністю походження, спадковим землеволодінням і певними привілеями.