Дом, завд.2. Прочитайте текст, визначте його тип і стиль мовлення 1. Повівав холодний вітерець. Насувались білі, наче молочні, хмари, разно бігли мишасті коненята. Дорога була
слизька. На обидва боки від дороги, скільки кинеш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатеркою.
Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами. Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалося з
місця. Вітер дужчав. Насунули снігові хмари і оповили небо. Посипав сніжок
(За М. Коцюбинським).
ІІ, Перекажіть прочитане (письмово), використовуючи лише односкладні називні речення. Підкресліть головні
члени речення. Простежте, як перебудова вплинула на характер опису.
ЗРАЗОК. На землю впали перші краплини дощу. - Перші краплини дощу.

Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю, погану або гарну, злиденну або багату. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.

Хтось скаже : "Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому". А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на "наших" і "не наших". І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики "Хладопром", радіємо перемогам братів Кличків, дивимося "Роксолану" і "Залу чекання". Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті "Кайдашева сім'я" Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття "Батьківщина". Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.