«Виправ помилки» З дна океану, малювати з альбому, немає гектару, кров з мізинцю, готуємось до диктанта, звук сигнала, провід телефону.

настало тепеле-тепле літечко. ясно світить тепле та ласкаве сонечно, прогріває землю, річки й струмочки.   яка чудова пора. десь чути цвірінькання пташок, десь дзижчання бджілок-трудівниць. повсюди кипить робота.

неподалік від струмочка скакав молодий коник-стрибунець на ім'я красень .був він гарний, вишуканий, кольоровий і цим дуже силно гордився.

одного дня він зустрів зграйку собі подібних стрибунців. кожен з цих чомось відрізнявся однин від одного, всі вони були цікаві та гарні. проте не такі як наш герой.   красень одразу ж усім сподобався. минав час. всі дні коник проводив у іграх зі своїми новими друзями. пройшов тиждень, другий, треті друзі почали набридати красеню.   дружні стосунки руйнувалися на очах. і ось   красень сказав, що йому всі набридли й остогидли. у відповідь друзі дуже образились і пішли.

одного чистого дня наш коник прогулювався в травиці коло струмочка, там де колись сустрів своїх друзів. вирівшивши підійти трішки ближче до водички, коник пострибав вперед. ой, біда, з води вистрибнула велитенська жаба. красень дуже перелякався, що навіть не зміг тікати, а лише голосно кричав слова : "іть, будь рятуйте".

почувши крики, зграйка коників-стрибунців прискакала на поміч, а коли побачили, що красень потрапив у біду, заходилися бідолазі. 10 хвилин боротьби з велитенською жабою не пройшли дарма. ворог був покараний, а друг врятований. красень дуже здивувався, що ті кого він образив прийшли йому на поміч і врятували.

шокований коник-стрибунець просив щирих пробачь у друзів, які з радістю йому пробачили та взяли до своєї зграї. 

від того часу вони жили дружно та щасливо, в розумінні та злагоді.