1. Я прокинувся і подивився у вікно.
​

Мені здається, що в ті часи люди пережили жахливе життя, багато втрат близьких родичів. Діти не знали, що таке спокійно прогулятися парком з мамою. Вони мислили вже, як дорослі. Наприклад, знали, що харчів майже не було, а лише на день роздавали кусочок хліба, який вони з'їдали протягом усього дня і більше нічого. Було багато сиріт. І це дуже погано! Діти просилися, хоча би переночувати в якомусь приміщені. Люди були добрі, адже знали, що потрібно зберегти всіх малюків. В ті часи діти в свої дев'ять років бачили дуже багато крові і багато смертей, що впливало на їхнє психологічне становище. Адже в сучасний світ в такі роки, ми тільки бавилися іграшками та чекали гарних свят.

В ці лихі години, людям досить задуматися і навчитися бути скромним, не розбалованим. Бо на сьогоднішній день дітям всього мало і - це називається розбалованістю.

Отже, ця війна вчить бути милосердним, допомагати людям та найважливіше берегти своїх близьких.

Удачі :)