Іть: "що означае бути справжньою людиною"

справжня людина – це, мабуть, чуйна і обачна людина, яка вміє бачити прекрасне і робити добро. вона не прагне виділятися, хоча в душі знає, що чимось не така, як всі звичайні люди. ця людина вміє творити. не важливо, що. але те, що вона робить, завжди естетично виразне. вона цінує друзів, поважає старших і вірить у щастя.не знаю навіть, чому, але у цієї людини повинна бути приваблива зовнішність. бо гіpко, на мій погляд, людина буває ідеальна всередині, а потворна – ззовні. її зовнішність повинна вабити, притягати, а не відштовхувати.часто ми говоримо: «ти справжній друг», «ти справжній герой». а чи задумувалися над тим, яка це людина – справжня і як нею стати? для мене це людина з великої букви, яка робить користь і собі, і ближнім. вона повинна творити добро. і не тільки в умовах лихоліття. хіба мало випробувань випадає у повсякденному житті? щоб бути справжньою людиною, потрібно, перш за все, бути людяним. мабуть, кожен із нас бачив, як якийсь лобуряка мучить кошеня чи іншу беззахисну тваринку? та чи кожен може зупинити його? справжня людина стає до боротьби за чуже щастя, адже ще платон стверджував: здобуваючи щастя для інших, ми знаходимо його для себе: .справжня людина завжди виручить і . чи то старій бабусі принесе хліба, чи малому сусіду з ім завданням. головне – .справжня людина цінує життя. вона живе одним днем. але за свій день встигає корисно попрацювати.зараз, так вважаю, дуже важко стати справжньою людиною. бо таких залишилося не багато. зокрема це ті, що відчули на собі горе, страждання. тож к сучасному житті нам, молоді, немає з кого брати приклад. бо здобуваючи щось, ми йдемо «по головах» інших людей. заради грошей і статку, через ревнощі, заздрість, ми вбиваємо, нищимо, крадемо.візьмімо й такий приклад. хворих у світі багато. а чому наше медичне обслуговування таке дороге? чому лікарі говорять: «немає грошей – ідіть додому, за «так» нічого не зробимо».невже їм не хочеться , врятувати? а головне – чи можна таких людей назвати справжніми?   бути людиною – значить жити високодуховним, цілеспрямованим життям, мати свою незламну життєву позицію. але ще більшої поваги заслуговує така людина, якщо вона не зреклася людяності після всіх життєвих іспитів.

Навчання та виховання дитини починається з першої казки, вірша, пісеньки. ознайомлюючи дітей з народною творчістю, творами мистецтва, передаємо їм ключ до поетичного відкриття світу. мистецтво ми називаємо джерелом радощів, натхнення, разом з тим воно є і джерелом виховання, відкриття.пізнання мистецтва веде дітей у велике життя. прищепити дитині любов до мистецтва, до прекрасного – проблема, яку я втілюю у своїй педагогічній діяльності. впливаючи на почуття, прокладається шлях до розуму. тому основне завдання, яке ставлю перед собою, – це розвиток здібностей сприймати прекрасне через мистецтво.чому народилося мистецтво? тому, що людина не може сприймати світ одним лише розумом. його потрібно сприймати серцем через почуття.мистецтво має всебічно впливати на дитину. систематичне спілкування з мистецтвом не тільки розвиває її естетично, виховує, а й поглиблює знання про навколишній світ. тому вийшов у світ додаток до методичного посібника «світ повний радості і краси», журнал дитячої творчості «соколятко» № 14 «діти очима художника» (для вчителів четвертих класів, учнів, батьків). тут є описи – зразки всіх художніх полотен, які вміщені в підручнику о.я.савченко «читанка» (і, іі частини 2004 починаючи з творів к.білокур «богданівські яблука» і закінчуючи твором куїнджі «місячна ніч на дніпрі». з поданих матеріалів можна дізнатися про творчий шлях кожного із художників. до всіх полотен є плани аналізу, бесіди, зразки творчих робіт, вислови вчених, що стосуються окремих картин, ось наприклад, в.хабарової «портрет дівчини»: «люди перестають мислити, коли перестають читати» (дідро). а скільки дитячих вогників радості, захоплення вкладено в творчі роботи при описі картини е.каменської «сестрички», г.кириленко-баранникової «на тренуванні» о.патращук, м.манянчином, і.сумбаєвим, а.павликом, а.смолярчук. описали учні й страшні події війни, нещастя, голод, а разом з тим кольори, фарби сумних часів. вони не тільки описують побачене, почуте, а й висловлюють свої мрії, сподівання, як у творах б.нікішина, д.гаврилюка, т.мандата, о.шеремети.найбільшу насолоду, радість, любов до життя викликає спілкування з природою. все живе має свої почуття: радість, смуток, бі про людину можуть розповісти очі, вираз а як дерева? вони також мають свою постать, статуру. пізнати все це можна, читаючи твори ю.гусашвілі, а.волянюк, м.марчило, о.патращук при описі картини в.яценко «рання весна».мріяли діти і про тепле літечко, описуючи картину виродової-готьє «хлопчики».багатий журнал пізнавальним матеріалом. цікаво дізнаватись про митця козацької слави с.і.васильківського, 150 років від дня народження якого святкували. крім біографічних даних та творчої спадщини (а вона сягає 300 полотен), є його картина «зима», а також план роботи над нею. вміщена розробка уроку: написання тексту-опису з елементами міркування на основі розгляду його пейзажу «на дінці, опівдні».учні завжди цікавляться сторінкою «новинки», тут можна прочитати про найдавніші взірці мистецтва розпису живопису. є надзвичайно цікава стаття «загадка джоконди», яка була надрукована в часописі «храм серця», що видається при сокальському музеї «людина. земля. всесвіт». він містить багато цікавого пізнавального матеріалу, що збагачує наш світогляд. в журналі можна прочитати і про українських художників і.їжакевича, і.труша, о.кульчицьку, і.айвазовського, о.новаківського, в.патика, л.початко. є і про двох видатних львів’ян: мистецтвознавця в.овсійчука та про виставку робіт данила довбошинського. велике захоплення викликають картини вчительки г.алексевич. вони незвичайні – із пір’я, яблуневих зерняток, горіхової шкарлупи. окрасою журналу є картини і.левітана «золота осінь» та чудові описи м.манянчина, к.косецької, о.патращука. запрошуємо вас, шановні читачі журналу, в країну пізнання, у світ мистецтва, у казкове дитинство. з теплом і любов’ю пізнавайте різнобарвний світ – красу рідної землі, казкові образи, творіння людських рук і чарівний дивосвіт, ім’я якому всесвіт.