Позначте речення, у якому одиничний дієприслівник ПОТРІБНО відокремити комою (розділові знаки пропущено):

прямые дерево і вмираэ стоячи

буг - бузький

архіпелаг- архіпелазький

козак-козацький

бунтівник-бунтівницький

безвірник-безвірницький

великі луки-великолуцький

львів-львівський

багдад-багдадський

-

будапешт-будапештський

вільнюс-вільнюський

крим-кримський

ужгород-ужгородський

запоріжжя-запорізький

брест-брестський

льєж-льєзький

студент-студентський

водолага-водолажський

данциг-данцизький

чех-чеський

варяги-варязький

овруч-овручський

рига-ризький

париж-паризький

чикаго-чиказький

брандербург-брандербурзький

варяг-варязький

викладач-викладацький

товариш-товариський

бахмач-бахмацький

гадяч-гадяцький

видубичі-видубицький

сиваш-сиваський

одеса-одеський

правила:

1)    з великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну належність людині:   вірин, галин, олексіїв, петренків.

присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають значення  «пам’яті», «імені», також пишуть із великої букви:   шевченківська конференція, макаренківські читання. присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі  суфікс -ськ-чи входять до складу фразеологічних одиниць:   франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.

2) при творенні прикметників за суфікса -ськ(ий) від ічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни: а) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: буг — бузький

б) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): баскунчак — баскунчацький

в) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): арзамас — арзамаський

примітка. деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, з ними і на письмі: баски — баскський, казах — казахський, перемишль — перемишльський та ін.

лейпцизька - а чому не лейпцигська? - бо чергування.

пишемо й вимовляємо:   гаага - гаазький, данциг-данцизький(а не гаагський, данцигський).