Сочинение на произведение Муму​

Рассказ И. С. Тургенева «Муму» описывает жизнь и нелегкую судьбу русского крепостного - Герасима. Человек этот был высок, наделен немалой силой и от рождения нем. Он хорошо делал любую работу, и, как говорится, один стоил четверых. Барыня ценила Герасима, она взяла его к себе из деревни и сделала дворником. Однако женщина эта имела скверный характер.

Герасим полюбил девушку Татьяну, которая работала прачкой, но барыня распорядилась выдать ее замуж за другого. Эту новость Герасим тяжело переживал, сидя в своей каморке. Он вышел проводить молодоженов и подарил Татьяне на прощанье красный платок, показав этим свое доброе к ней отношение и одновременно боль от расставания.

Когда он возвращался к себе, то нашел маленького голодного щенка. Несмотря на то, что барыня будет недовольна, он забрал его с собой. Собаку он выходил и выкормил, она была единственной его отрадой. Герасим назвал ее Муму. Долго прятал и выгуливал только ночью. Добрая и ласковая собака беззаветно любила своего Но хозяйка, все же, узнала о ней и приказала дворнику утопить своего питомца.

Честно говоря, я не смог сдержать слез, читая о том, как герой, не в силах ослушаться приказа, убивает свою собаку - единственного друга. Прежде чем выполнить ужасный приказ он накормил ее, сам поел, а потом посадил в лодку и, привязав к шее собачонки камень, сбросил ее в воду. Ему, безусловно, было нестерпимо жаль Муму, но ослушаться приказа он не мог. После этого он вернулся к себе в деревню.

Герасим был добр и чист душой, он заботился о слабых и защищал их. Мне этот герой очень симпатичен, а когда я читал произведение, то искренне проникся к нему состраданием, ведь обстоятельства, в которые он был загнан, заставили его совершить страшный и тяжелый поступок, на который по собственной воле он ни за что бы не пошел. Уверен, что воспоминания об этом остались с ним до конца жизни.

Відповідь:Цитати щодо образів головних героїв твору "Міщанин-шляхтич" а сенкан далі й самому скласти можна

Література – дзеркало епохи. Вона відображає подій, настрої, характери та манери певного періоду та певного місця, країни. Отже нещодавно я мала можливість поглянути у дзеркало Франції 17 століття. Як же? За до комедії «Міщанин-шляхтич», автором якої є Жан-Батист Поклен, більш відомий як Мольєр.

Про що ж ця комедія? Про людей, про характери, про чесність та здоровий глузд. Пан Журден, хоч і  міщанин за походженням, але заможний та авторитетний у своєму колі, хоче (не те що хоче марить) стати шляхтичем. У ті часи аристократи мали більше привілеїв, ніж буржуа: повага інших, належне виховання у дитинстві, можливість бути в оточені короля. Проте найчастіше за душею у них не було ні гроша.

Саме до таких людей належить граф Дорант, який підіграє Журдену з користю для себе. Він тягне з міщанина гроші, не віддає йому борги і дурить байками голову нещасному чоловікові. «Cherchez la femme» - цей вислів відомий з часів Олександра Дюма (його роман «Могікани Парижа»). У цьому творі важливі ролі відіграють пані Журден, маркіза Дорімена та дочка Журденів Люсіль. Пані Журден – жінка розумна, мудра, далекоглядна. Шкода тільки, що не має великого впливу на чоловіка, бо якби мала – нічого б не трапилось у цій родині. Дорімена – аристократка, вдова. До неї залицяється Журден. Не подумайте, що він закоханий у маркізу у дворян «так прийнято». Але Дорант також залицяється до Дорімени. Правда, не тільки через кохання – справа в тому, що маркіза багата панна. Третя жінка у цій комедії – Люсіль. Саме вона на початку твору постраждала від батькової маніакальної ідеї стати аристократом пан Журден відмовив Клеонту, що палко кохає Люсіль, тільки через те, що хлопчина виявився не аристократичного роду.

Що ж викриває Мольєр у своїй комедії за до цих кардинально різних героїв? Великий французький драматург висміює пиху, марнославство, лицемірство. Адже більшість аристократів, до яких прагнув крамар саме такі: пихаті, лицемірні, пусті.

"Мiщанин-шляхтич" - яскравий доказ "високої комедiї". За смiшними подiями комедiї ховаються серйознi висновки, а комiчнi образи стають сатиричними. Поведiнка Журдена та Доранта зумовлена їхiм становищем у суспiльствi. Журден прагне стати шляхтичем, щоб довести всiм i собi свою значимiсть (хоча його і так поважають). Але Мольєр показує, що людину треба цiнувати такою, якою вона є, що кожен повинен робити в життi свою справу. Дорант - аристократ, але нiчого, крiм титулу, у нього немає: нi грошей (їх вiн позичає у Журдена), нi аристократичних, пiднесених почуттiв. Вiн використовує Журдена, щоб справити на Дорiмену враження багатiя. Маркiза ж дає згоду на шлюб тому, що вважає Доранта дiйсно тим, за кого той себе видає. Її розчарування автор мудро винiс за межi свого твору. 

Комедія створена для того, аби сміятися, та Мольєр змусив комедію висміювати. Він висміяв людей «блакитної крові» (на прикладі того ж Доранта) та показав мудрість, розсудливість, гострий розум та чисту душу людей: пані Журден, Клеонт, слуга Ков*єль.

Отже, ця комедія є актуальною у наш час, вона дає нам безцінні уроки життя. Ніколи не треба намагатися сісти не в свої сани, ніколи не треба бути пихатим та, найголовніше, треба цінувати те, ким ти є.

Пояснення: