16) Имя синеглазой волчицы из легенды Ч.Айтматова а) Акбара

б)Ташчайнар

в)Бури-Ана

17) Какое произведение не относится к древнерусской

литературе?

А) «Повесть временных лет»; Б) «Житие Александра Невского»; В) «Дубровский».

18). Кем сравнивались герои-воины в древнерусской литературе?

А) свирепыми зверями; Б) соколами; В) богатырями; Г) ястребами.

19)Какова идея произведения «Сказание о белгородском киселе»?

А) трусость печенегов; Б) смекалка и хитрость старца город от печенегов; В) осада Белгорода; Г) слабость русских

20)Как называется летопись, составленная монахом Нестором?

А) «Повесть временных лет»; Б) «Сказание о белгородских колодцах»;

В) «Повесть о разорении Рязани Батыем».

21) Назовите первое произведение , которое было написано на языке древних тюрков?​

Ім'я м. а. шолохова відомо всьому людству. його видатної ролі у світовій літературі xx століття не можуть заперечувати навіть соціалізму. добутку м. а. шолохова вподібнюються епохальним фрескам. проникливість - таке визначення таланта шолохова. під час великої вітчизняної війни перед письменником устало завдання: разити своїм повним пекучої ненависті словом ворога, зміцнювати любов до батьківщини в радянських людей. провесною 1946 року, тобто в першу післявоєнну весну, зустрів випадково м. а. шолохов на дорозі невідомої людини й почув його оповідання-сповідь. десять років виношував письменник задум добутку, події йшли в минуле, а потреба висловитися все збільшувалася. і от в 1956 році за кілька днів було завершене оповідання-епопея «доля людини». це оповідання про великі страждання й велику стійкість простої радянської людини. у головному герої, андрію соколові, з любов'ю втілені риси російського характеру, збагачені радянським способом життя: стійкість, терпіння, скромність, почуття людського достоїнства, що злилося з почуттям радянського патріотизму, з великою чуйністю на чуже лихооповідання складається із трьох частин: авторської експозиції, оповідання героя й авторської кінцівки. уже в експозиції намечаются дві основні теми оповідання - війни й весни, життя й смерті. автор спокійно розповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би підготовляє нас до зустрічі з головним героєм, андрієм соколовим, ока якого, «немов присипані попелом, наповнені такий неизбивной смертною тугою, що в них важко дивитися». епічний авторський зачин переміняється драматично перенасиченим оповіданням, «оповіданням в оповіданні». соколів згадує про минуле стримано, утомилося, перед сповіддю він «згорбився», поклав на коліна більші, «черстві» руки. за друга година оповідання перед нами проноситься ціле життя, а стислість оповідання лише підсилює драматизм. і дійсно, доля соколова повна таких тяжких випробувань, таких страшних втрат, що здається, неможливо людині винести все це й не зломитися, не впасти духом.