Будьласка Твір на тему
Як відшукати свій шлях у житті
Тікі не з інтернету
ів

Напевно, жоден з нас, людей молодих, завзятих, кмітливих,  не мріє про те, як звести нанівець, промарнувати дарма цей дивовижний подарунок долі - своє життя. "У кожного своя доля і свій шлях широкий: той мурує, той руйнує...", - зауважував поет. Астрологи кажуть, що доля людини вирішується там, на небесах, задовго до її народження, а всіма її вчинками керують всемогутні боги. Підтвердження цієї думки можемо гати, наприклад, у давньогрецьких міфах, у епосі будь-якого народу. Справді, як вибирав свій життєвий шлях титан Прометей? Йому до богиня Афіна, яка навчила його різним наукам.

Нам якось не личить сподіватися на до богів, тому що ми -  люди, а зовсім не титани, ми намагаємося не схибити, шукаючий свій власний шлях у житті. Мій дід Іван - стара й мудра людина. Він на власному прикладі вчить мене, як долати перешкоди і труднощі, які виникають при цьому пошуку. Він каже, що в молодому віці нічого немає кориснішого, чим навчання. Сам він здобув освіту, прийшовши до першого класу в десятирічному віці: тоді була війна, і школи в їхньому глухому селі не було взагалі. Але ж він вивчився, згодом закінчив Московський медичний інститут, а потім зайняв своє місце серед  найвидатніших людей нашої країни - став знаменитим хірургом.

Я дуже ним пишаюся і хочу бути таким, як він. Я вибрав музику, це моє покликання, і я віддаю йому весь вільний час. Я багато читав про таких музикантів, як Моцарт, Паганіні. Вони працювали наполегливо з раннього дитинства. Правда, до цього їх примушували їхні батьки, і не завжди гуманними методами. Але роль батьків у виборі життєвого шляху дуже значна, якщо не вирішальна. І не лише батьків, до цього повинне долучатися все доросле оточення молодої людини.

Якщо правильно підійти до вирішення цієї проблеми, то нам не загрожуватиме відчуття, що життя прожите марно.

"Ми всі невільники свого життя. Страждання боротьби дають нам змогу Крізь перешкоди, втрати, каяття Омріяну здобути перемогу. Без неї сенс життя зникає нам. Життя це битва, в битві - перемога. Війні з самим собою біль віддам, Цей біль - мій хрест. Із ним іду до бога ..."

Так сказав Василь Стус, і я з ним згоден.

Моя улюблена тварина – кішка. кішки є у багатьох , але ні у кого , думаю , немає такої чудової , як у мене. її звуть дашка -милашка . їй близько трьох років.її шерсть триколірна , смугаста . старі люди кажуть , що кішки з таким забарвленням приносять щастя. з тих пір як дашка -милашка з’явилася в нашому домі , веселощі та сміх не нас . наша вихованка постійно в справах: те ганяється за паперовим бантиком , то клубок ниток розмотує , то стежить за тим , як накривають на стіл.у неї виразні зелені очі . забавно дивитися , як вони округлюються , коли кішка дивується чому-небудь . якщо дашка -милашка відчує новий запах або почує новий для неї звук , то її вуса стають довгими , а очі великі й гарні , вона на   настовбурчує  вуха і уважно спостерігає . вона любить не тільки бігати і грати , але і поспати , поніжитися на сонечку. коли дашка- красунька хоче на вулицю , вона нявкає . захотівши їсти , вона лащиться . якщо ми сідаємо є, вона може непомітно взяти щось зі столу.ось така чудова кішка живе у нас вдома . я її дуже люблю.