1.Фольклор)- 2.Казка)-
3.Антитеза-
4.Фольклорна казка)-
5.Літературна казка)-
6.Оригінал художнього твору)-
7.Пейзаж(
8.Ідея твору()-
9.Тема твору()-
10.Епітет-
11.Метафора)-
12.Оповідання()-
13.Алегорія1)-

  що на чорному морі, на камені біленькому, там стояла темниця кам’яная. що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, бідних невольників. то вони тридцять літ у неволі пробувають, божого світу, сонця праведного у вічі собі не . то до їх дівка-бранка, маруся, попівна богуславка, приходжає, словами промовляє: «гей, козаки, ви, біднії невольники! угадайте, що в нашій землі християнській за день тепера? » що тоді бідні невольники зачували, дівку-бранку, марусю, попівну богуславку, по річах познавали, словами промовляли: «гей, дівко-бранко, марусю, попівно богуславко! почім ми можем знати, що в нашій землі християнській за день тепера? що тридцять літ у неволі пробуваєм, божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм, то ми не можемо знати, що в нашій землі християнській за день тепера». тоді дівка-бранка, маруся, попівна богуславка, теє зачуває, до козаків словами промовляє: «ой, козаки, ви, біднії невольники! що сьогодні у нашій землі християнській великодная субота, а завтра святий празник, роковий день великдень». то тоді ті козаки теє зачували, білим лицем до сирої землі припадали, дівку бранку, марусю, попівну богуславку, кляли-проклинали: «та бодай ти, дівко-бранко, марусю, попівно богуславко, щастя й долі собі не мала, я як ти нам святий празник, роковий день великдень сказала! » то тоді дівка-бранка, маруся, попівна богуславка, теє зачувала. словами промовляла: «0й, козаки, ви, біднії невольникиі та не лайте мене, не проклинайте, бо як буде наш пан турецький до мечеті від’їжджати, то буде мені, дівці-бранці, марусі, попівні богуславці, на руки ключі віддавати; то буду я до темниці приходжати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати». то на святий празник, роковий день великдень, став пан турецький до мечеті від’їжджати, став дівці-бранці, марусі, попівні богуславці, на руки ключі віддавати. тоді дівка-бранка, маруся, попівна богуславка, добре дбає,— до темниці приходжає, темницю відмикає, всіх козаків, бідних невольників, на волю випускає і словами промовляє: «ой, козаки, ви, біднії невольники! кажу я вам, добре дбайте, в городи християнські утікайте, тільки, прошу я вас, одного города богуслава не минайте, моєму батьку й матері знати давайте: та нехай мій батько добре дбає, грунтів, великих маєтків нехай не збуває, великих скарбів не збирає, та нехай мене, дівки-бранки, марусі, попівни богуславки, 3 неволі не викупає, бо вже я потурчилась, побусурменилась для роскоші турецької, для лакомства нещасного! » ой визволи, може, нас, всіх бідних невольників 3 тяжкої неволі, 3 віри бусурменської, на ясні зорі, на тихі води, у край веселий, у мир хрещений! вислухай, боже, у просьбах щирих, у нещасних молитвах нас, бідних невольників!