Укажіть складнопідрядне обставинне порівняльне речення.
а) Вони так на землі робили, ніби мали роботу за щастя.
б) Вони так на землі сміялись, мов минали їх всі напасті .
в) Вони так на землі співали, що каміння спливало воском .
г) У променях згасаючого сонця гречка золотилась, ніби й справді її
     хтось залив медом і розтопленою вощиною.  
4. Знайдіть складнопідрядне обставинне речення причини.
а) Вони так на землі робили, ніби мали роботу за щастя.
б) Вони так на землі сміялись, мов минали їх всі напасті .
в) Вони так на землі співали, що каміння спливало воском .
г) У променях згасаючого сонця гречка золотилась, ніби й справді її
     хтось залив медом і розтопленою вощиною.  
4. Знайдіть складнопідрядне обставинне речення причини.
а) Темно, душно, парно, як буває душно і парно літньої ночі перед дощем.
б) Замки завжди на горі стоять, бо так величніше і неприступніш.
в) Загинув би, напевно, люд нещасний, якби погасла та маленька іскра
     любові братньої.
г) Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим.
5. Знайдіть складнопідрядне обставинне умовне речення.       
а) Видно далеко і чути навколо, ніби зникли всі кордони.
б) Показався місяць з-за гори — повний, червоний, неначе в бані паривсь.
в) Якби оті проміння золоті у струни чарами якими обернути, я б з них
    зробила золотую арфу .
г) Люблю похмурі дні, коли сизі хмари ледь пробиваються крізь проміння
     золоте.
6.   Позначте складнопідрядне  обставинне  допустове речення.
а) Як тільки ударить перший промінь сонця в мури, вони спалахнуть золотим
     пожаром.
б)  Хай слово мовлено інакше, та суть в нім наша зостається.
в) Вабить знов мене Чумацький Шлях, що осінні перетнув сузір'я.
г) Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти .
7. Виділіть складнопідрядне обставинне речення  мети.
а) А тепер у серпні щось тремтить і грає, як тремтить на сонці гілка золота.
б) Усі дороги й стежки його життя, переплітаючись, звідусіль поспішали до
    сьогоднішньої днини, як поспішає гаряча кров до серця .
в) Щоб рибку з’їсти, треба в воду лізти.
г) Темнота вужчала, ніби самі гори змикалися над головою.
8. Укажіть рядок, у якому  між частинами  складного речення не ставиться кома (розділові знаки пропущено):
а) Підбилися в зеніт Волосожари і каже казку зірка до зорі.
б) Вже червоніють помідори і ходить осіно по траві.
в) Проходять покоління по землі та кожне слід свій залишає.
г) Або розумне сказать або зовсім мовчать.
Завдання на встановлення відповідності
9. Встановіть відповідність між складнопідрядними  реченнями та їх видами 
                                                                                                                             ( )
Вид підрядного речення
Приклади
 
1. означальне
 
а) Адже матінка недурно казали, що світ не без добрих людей.
 
2. з’ясувальне
б) Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом.
 
3. обставинне наслідкове
в) Доки буде Україна, доти будуть козаки.
 
4. обставинне дії
 
г) На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу.
 
 
д) Англія – перша неслов’янська країна, де з’явилися переклади українських дум.
 
10. Установіть відповідність між складносурядними реченнями та смисловими зв’язками в них                                                                         (2б)
Речення
Смисловий зв’язок
1.Чи то людина зітхає, як річка, чи річка , як  
    людина.
а) одночасність подій            
2. Дихнув вітер понад ставом   - і сліду не стало.
б) протиставлення  явищ       
3. Посріблені ліси окуталися тінню, а небосхил
    горить і віти золотить.
в) причиново-наслідковий     
4. І сяють радісно обличчя, і сонце світиться в
    очах.
г) чергування  явищ                
 
11.Виконайте синтаксичний розбір речення:
Люблю, коли хвилі юрбою   шумують, ламаючи лід.                                       (2б)
12. Поставте розділові знаки в реченнях:                                                       (2б)
а) Річка широка і  глибока а вода в ній синя і чиста  і  котиться вона  виблискуючи  та
      шумуючи.
в) Література яка мала Тичину й Довженка не має права здрібніти.
 
​

в б а г в б б баа

Слова мораль, етика сприймають­ся в наш час неоднозначно. з одного боку, всі ми начебто ро­зуміємо, що без моралі жити не можна. з іншого — моральне легко набуває в нашій свідомості присмаку чогось набридлого, нещирого: «моральний кодекс», «мораль­но-трудове виховання», «моральна стій­кість» людини-гвинтика . чи не закладені ці нещирість і докучливість у самій при­роді моралі? одвічні пошуки й проблеми людської душі, що ми їх звемо моральними, — це, звісно, цікаво, важливо для кожного. але, можливо, правий фрідріх ніцше, і най­суттєвіше в житті людини починається якраз «по той бік добра і зла»? так, порядна людина має зважати на вимоги моралі. проте хіба ж ми не бачи­мо, як раз у раз святкує життєві перемоги саме той, хто здатний через ці вимоги переступити? і про яку порядність може йтися на голодний шлунок? може, високі моральні переживання — привілей тих, хто вже має достаток? а може, вся моральі полягає саме в тому, щоб здобувати достаток, звіль­няючи себе і своїх близьких від злиденності й прини­жень, несумісних з людською гідністю? а різні герої й альтруїсти-фанатики — чи не краще взагалі без них? може, й справді, щаслива та країна, котра не потребує героїв? чому ж тоді мимоволі завмирає серце, стикаю­чись із проявами справжньої моральної шляхетності? з одного боку, нам твердять про пізнання добра і зла. з іншого — кому не доводилося стрічати простих і щирих людей, котрі й гадки не мали ні про які філософії моралі, а проте вирізнялися бездоганною до­бротою? і навпаки — високоосвічених негідників, що зі знанням справи творили зло? втім, ставлячи всі ці запитання, ми вже занурюємо­ся в царину етики, царину роздумів про людську мо­ральність. бо ж від оцих гірких і пекучих питань не­можливо просто відмахнутися, до них знову і знову підводить нас саме життя. і ще одне: чи можуть узагалі існувати якісь остаточні загальнозначущі відповіді на такі запитання, чи не йде кожен тут своїм шляхом і обирає те, що йому ближче? а коли так — навіщо потрібна тоді наука етика? поміркуймо. насамперед зважимо на те, що й справді поняття моралі й моральних цінностей у нас, м'яко кажучи, заексплуатовані. за роки радянської влади ввійшло у звичку латати «моральним чинником» усі дірки дряхлі-ючого суспільного організму; не дивно, що у своєму падінні збанкрутіла система потягла за собою все по­в'язане з нею — так криза моралі соціалістичної обер­нулася на девальвацію моралі загалом. тим часом чим гостріші проблеми постають перед нами, чим непевніші перспективи на майбутнє — тим невідворотніше прагнення сучасної людини знайти якийсь твердий грунт під ногами, те, заради чого варто було б жити, що могло б слугувати своєрідним камер­тоном її збудженій душі, мірилом її вчинків. свідомо чи несвідомо вона знову й знову звертається до кардинальних питань моральності, питань вибору мо­ральних цінностей. ми не можемо відкинути їх уза­галі — так той, хто вирішив би не дихати, хвилиною раніше або пізніше все ж таки ковтне свіжого повітря. втім, окреслена ситуація заслуговує на те, щоб придивитися до неї пильніше. адже — попри всюзаяложеність традиційних моральних стереотипів, що давно всім набили оскому — чи можемо ми щиро сказати, що наше життя, наша культура справді буду­валися на засадах моральності? що в перебігу повсяк­денного існування надто багато важили і важать уяв­лення про добро і зло, гідність і честь, обов'язок, повага до людини, вірність слову і переконанням? ні, сказати так ми не можемо; сьогодні від нас, на жаль, дуже далекий нормальний стан людської культури, осердям якої є перелічені поняття й цінності. невдовзі після першої світової війни й фатальних соціальних змін, з якими збіглося її завершення, все­світньо відомий мислитель-гуманіст альберт швейцер (1875—1965) ставить епосі медично точний діагноз: культура, в якій деградують засади етики, приречена на занепад1. як не прикро, підтвердження цього діагнозу ми нині спостерігаємо на прикладі нашого суспільства. гіркий парадокс полягає в тому, що нашу культуру ще й дотепер, після всього пережитого протягом остан­ніх років, найповніше, мабуть, характеризують три славнозвісні принципи колишнього соціалістичного культурного будівництва — принципи партійності, ідей­ності, народності, — але в найбільш низькому, гротескно спотвореному їхньому втіленні. так, наша культура була й залишається партійною (хоча тепер уже й багатопартійною), принаймні в тому розумінні, що вона призвичаює нас співвідносити слова та вчинки людей насамперед не із загальнолюд­ськими критеріями справедливості, істини, добра, а з частковими, власне партійними (лат. pars, partis — то і є частка) інтересами тих чи інших, явних або прихова­них сил.