Ні, хто не любить всіх братів, Як сонце боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!
Який віршовий розмір?
35Б

лаьаопоат втвлв аилсдата

1. мирослава — дівчина-русинка, дочка боярина тугара вовка. при народженні втратила матір; виховувала її проста селянка, змалку привчаючи дівчину до всякої роботи. 2. мирослава зростала духовно багатою, незалежною, але зовсім не знала життя, була обмежена у спілкуванні з людьми (тому й не підозрювала про темні справи батька). звідала виховання (навчилася володіти зброєю, бути витривалою). головне для мирослави — бути вірною собі, завжди діяти так, як підказує сумління і серце, тому дівчина виступає проти батька на боці тухольців, стає справжньою патріоткою, має розвинене почуття справедливості. вона не осквернила свого роду, рідної землі, не зрадила, як її батько, а стала на праведний шлях боротьби з ворогом. 3. у мирослави ніжне серце, але водночас вона — жінка-воїн: єдина з жінок брала участь у небезпечних ловах на дикого звіра. смілива, вольова, потрапивши в смертельну небезпеку, не розгубилася. (пропонуємо учням зачитати або вивчити напам'ять уривок, в якому змальовується двобій мирослави з ведмедицею). у боротьбі тухольців з монголами дівчина виявляє себе справжнім патріотом, мужнім, розумним, кмітливим воїном. вчить тухольців робити смертоносну зброю — метавки, сама бере участь у бою. найяскравіше її основні риси характеру проявляються у конфлікті між батьком-боярином і тухольською громадою. дізнавшись, що батько —зрадник, мирослава відмовляється від нього й переходить на бік тухольської громади. (зачитуємо уривок з тексту.) 4. доля мирослави, безумовно, трагічна. дівчина любить батька, прагне врятувати його честь, повернути на шлях єднання з народом, але це їй не вдається. вона не знаходить йому виправдання, бо через нього гинуть сотні невинних людей. мирослава покохала простого хлопця, який в очах її батька був хлопом. близькими їй стали тухольщина та її мешканці. вона намагається врятувати з полону максима, не задумуючись, що буде з нею самою. виступає проти рішення захара беркута розбити ворогів до останнього, вбивши при цьому й сина. «замість батька дала їй доля брата і мужа » максим і мирослава отримали благословення від захара беркута. (зачитуємо.)5. портрет змальовано народно-поетичними засобами. її тонкий стан порівнюється з тополею; вона «звинна, як вивірка», «рум'яніється, як рута», в неї «чорні, палкі очі». тухольці, милуючись нею, говорили (характеристика іншими персонажами): «от дівчина! тій не жаль би бути мужем». «дивна дівчина! — думалось йому (максимові) раз по разу, — такої я ще й не видав ніколи! » «дівчино! чародійська появо! — скрикнув він (максим), вдивляючись у неї напів з тривогою, а напів з глибоким поважанням. — хто ти, і хто прислав тебе сюди з такими вістями? бо тепер я бачу, що ти не можеш бути мирослава, дочка тугара вовка. ні, ти, певно, дух того сторожа, котрого звуть опікуном тухлі.» мова героїні багата, пересипана епітетами і порівняннями. у висловлюваннях мирослави любов, поєднана з почуттям власної гідності. (зачитуємо діалоги мирослави з батьком, максимом, захаром беркутом.) 6. автор ставиться до своєї героїні з любов'ю і повагою. він зачудований нею, пише, що все в ній зливалося в таку «дивну чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову, той довіку не міг забути її лиця, її ходи, її голосу».