Какова сущность басмаческого движения

Античні автори приділили скіфам багато уваги. це пояснювалося сусідством обох народів, а також роллю, яку відігравали скіфи у подіях тодішньої історії. та серед усіх авторів перше місце, безумовно, посідає геродот (484— 425). виклад обширного фактажу щасливо поєднується у нього з даром письменника. арістотель (384—322) вважав його визначним істориком, а римський мислитель цицерон (і ст. до н. е.) влучно охрестив геродота "батьком історії". народився майбутній історик у малоазійському м. галікарнасс, але через політичні обставини змушений був залишити рідне місто й оселитися на о. самос. майже десять років свого життя він присвятив мандрам. відвідав передню азію, єгипет, острівну і материкову грецію, македонію, фракію, а також, імовірно, північно-західне причорномор'я — ольвію. останні роки життя провів у м. фурії (південна італія). помер, мабуть, в афінах. наслідком цих мандрівок стала капітальна праця — "історія". перше знайомство публіки з нею відбулося 445 р. до н. е. в афінах. геродот часто бував там і входив до кола визначних діячів науки і культури, які групувалися навколо перікла. пізніше олександрійські вчені поділили твір геродота на дев'ять книг і кожну з них назвали ім'ям однієї з муз. головна тема геродота — греко-перські війни. цим пояснюється посилена увага історика до переднього сходу та єгипту, де на той час панувала персія, а також до народів північного причорномор'я, куди перський цар дарій і гістасп рушив приблизно у 514 р. до н. е., щоб начебто покарати скіфів за скоєне ними у передній азії. і тут геродот уже не міг оминути увагою скіфів, які змусили лютих ворогів греції- персів — ганебно втекти, через що й зажили слави непереможних. скіфський логос уміщено, головним чином, у четвертій книзі геродота. природні умови північного причорномор'я, обшири й ія скіфії та сусідніх земель, походження скіфів, їхнє перебування у передній азії, війна з дарієм, релігія, побут, звичаї скіфських і нескіфських народів, імена скіфських царів — усе це ми знаємо, завдяки геродоту. від нього ми дізналися також про самоназву цього народу — сколоти, скіфами ж їх називали елліни. достовірність багатьох свідчень геродота підтверджена іншими писемними, а також археологічними джерелами. на жаль, твори попередників геродота відомі фрагментарно — за згадками пізніших авторів. уперше етнонім скіфи засвідчено найдавнішим грецьким поетом гесіодом (друга половина viii ст. до н. окрім відомої поеми "труди і дні", йому, мабуть, належить запис епічної поеми "теогонія", уривки з якої доніс страбон (vii, ч 9). у ній фігурують гіппемолги (доярі кобил), які живуть в оселях на візках і яких названо скіфами.