Перечісліть реформи які були проведені В. Великого​

Відповідь:

Пояснення:

Бій з ворогом козаки розпочинали герцем, тобто двобоєм окремих сміливців або невеликих загонів. Такий козак-сміливець сам або на чолі загону наближався до ворожого табору і закликав до двобою. Військова козацька старшина вважала ознакою рицарської честі викликати ворога на поєдинок.

Схема бою батовим строєм (три шеренги)  ! ! ! !

Якщо вороже військо не виходило до бою, козаки починали його облогу. Так було на Жовтих Волах у травні 1648 р., а також під Зборовом у серпні 1649 р.

Для артилерійського обстрілу ворожого табору поблизу нього під захистом валів та шанців обладнувались під час темряви вогневі позиції. Якщо ж командування супротивника вирішувало дати бій, то його військо виходило з табору і шикувалось в бойові порядки.

Схема бою розгардіяшем (загонами)

Відповідно до нього займало бойовий порядок і козацьке військо. В центрі бойового порядку ставала кіннота, вишикувана в три-чотири шеренги.

На флангах «батовалась» піхота, тобто ставала втри шеренги. В розривах між піхотними підрозділами ставали гармаші з легкою артилерією.

При підтримці артилерії з табору починався наступ козацького війська або відсіч атаки ворога. Кіннота розпочинала атаку «лавою», а піхота, ведучи невпинний вогонь з гармат та рушниць, який забезпечували першій шерензі два інших, готуючи набої, підтримувала атаки кавалерії. Така взаємодія була здійснена під Зборовом, Берестечком та Городком.

Оборонний бій триангулою

Піхота наступала під захистом шанців, які вона сама копала. Якщо під час бою козацьке військо змішувалось з ворожим, то такий бій вони називали «галасом».

Бій окремими загонами, не зв'язаними між собою козаки називали «розгардіяшем». А якщо піхотний підрозділ попадав в оточення, то він приймав бойовий порядок «триангулою», тобто стрій трикутником.

Наступ козаків лавою

Головною метою бою було виснаження супротивника та його деморалізація.

З цією метою в таборі створювавався резерв, який у вирішальний момент мав завдати  раптового удару.

Навальний обхват ворога з флангів, вихід йому в тил, створення резерву та засідки, раптовість удару та вміле використання рельєфу місцевості – характерні риси військового мистецтва запорозьких козаків.