Що таке чисте мистецтво?:

Мистецтво для мистецтва», «чисте мистецтво» (фр. l'Art pour l'Art) — естетична доктрина, що утверджує самоцільність художньої творчості, незалежність мистецтва від суспільного життя. Як художній напрямок «мистецтва для мистецтва» зародилося у французькій літературі середини 19 століття.

В Україні представники «мистецтва для мистецтва» групувалися навколо видавництва «Молода муза» (1906–1909) й «Українська хата» (1909–1914). Богдан-Ігор Антонич так сказав з цього приводу:

«Треба сказати різко: отже ні! Мистецтво не відтворює дійсности, ані її не перетворює, як хочуть другі, а лише створює окрему дійсність.»[1]

«Чисте мистецтво» — назва ряду естетичних концепцій, що утверджують самоцільність художньої творчості, незалежність мистецтва від політики й суспільного життя. Філософською основою теорії «Мистецтва для мистецтва» було вчення І. Канта про незаінтересовану естетичну насолоду, про чисту форму мистецтва, а також Ф. В. Й. Шеллінга — про «абсолютно вільну творчість». Ідеї «Мистецтва для мистецтва» найповніше виявилися в поезії і творчих маніфестах французьких поетів Т. Готьє, П. Верлена та ін. Їхня творчість, відбиваючи розчарування в ідеалах буржуазії, була пройнята невірою в будь-які суспільні ідеали.

Объяснение:

'Ұлтабар''' — күйіс қайыратын малдың асқазанының төрт бөлігінің бірі. Қазақтардың салт-дәстүрінде кәделі асқа саналады. Келін табағының етін тураған кісі, болмаса басқа табаққа салынса да, тураушы ұлтабардың шошайған ұшын кесіп алып, келінге ұсынады. «Қыз - күтімін, ұл - түтінің» дейтін қазақ, әке ошағының отын түтетуші, тіпті отағасы ғана емес, ел панасы болады деп ұлды еркек санайтындықтан, бұл келін ұл тапсын деп ырымдаған.

Ұлтабар біраз жуылып-шайылып, қажетті қосымшалармен тұтас бір мүшеге айналған кезде кейде беделді табақтарға да түсетін кәделі асқа саналады. Әбден тазартылған соң, ішіне қойдың және ақсүйек серкенің шарбы майын ащылау ғып тұздап, аздап қара бұрыш сеуіп аударады. <ref>Атамұра "Қазақы дастархан