Повість Андрія Чайковського завершується щасливо. Павлусеві вдається віднайти свою сестру та повернутися на Батьківщину. Протягом усього твору він постає перед нами справжнім патріотом, який не хоче зрікатися християнської віри, а в моменти небезпеки прагне померти «як козак». Проте наприкінці твору він пробачає татар. Чому? Свою відповідь обґрунтуйте у вигляді міні-есе( вільний твір)

  старенька бабуся у лісі жила,   гостинці для неї онука несла . хто дівчинку ту по дорозі зустрів? як казка ця зветься? хто б відповів? («червона шапочка»)   до школи прямує хлопчак дерев’яний , чомусь потрапляє у цирк полотняний.   відома ця книжка тобі, чи не так? («пригоди буратіно»)     завжди вам,   і птахам, і дітлахам.   він під деревом сидить,   добрий лікар…  (айболить)   він дружок звірятам, дітям,   він живий, як я і ти,   та таких на білім світі   нам ніде більш не знайти.   це тому, що він не пташка,   не лисиця, не комашка,   не котисько, не щеня, не бабак, не вовченя.   він знімається в кіно і відомий всім давно.   упізнать його неважко, адже зветься… (чебурашка)     працювала я у хатці,   танцювала у палаці.   є така у мене звичка — десь губити черевички. («попелюшка»)   він веселий й незлобливий, цей хороший дивачок. з ним господар, хлопчик робін,   і товариш — п’ятачок.   до прогулянок він ласий, є на мед чутливий нюх. зветься плюшевий ведмедик, всім відомо… («вінні пух»).   народилась я в горошині,   в шкаралупі я жила,   але якось раз мене з вікна жаба понесла.   в старої миші я була,   і з кротом зустрічалась я.   і ластівочка мене на крилах до тюльпану принесла.   сидить дівчина в корзині   на ведмежій дужій спині.   а чому ж вона сховалась   до ведмедя не призналась? («маша і ведмідь»)

дитяче, але я інше не знайшла