Яке значення мають амфібії в природі та житті людини​

У житті людини

Воно полягає в тому, що амфібії поїдають багатьох шкідливих безхребетних (молюсків, комах та їх личинок), мишей та щурів – переносників збудників захворювань людини.

В природі

Пуголовки споживають багато фітопланктону і тим самим очищають воду. Безхвості амфібії беруть участь в ланцюгах харчування і в круговороті речовин. Також земноводні є зоофаги – своєрідними трансформаторами енергії, яку можуть накопичувати тільки рослиноїдні форми.

АМФІБІЇ - це перші й найпростіше організовані наземні хребетні тварини. Їх прогресивними ознаками, порівняно з рибами, є поява парних п’ятипалих кінцівок, рухомого з’єднання черепа з хребтом й шийного хребця, легенів і дихальних шляхів, голосового апарата, язика й слинних залоз, трикамерного серця й поділу току крові на мале й велике кола кровообігу, півкуль головного мозку, трьох повік (верхньої, нижньої й мигальної) та ін.

Недосконалість пристосування до життя на суші проявляється в амфібій у всіх системах органів. Температура їхнього тіла залежить від температури і вологості навколишнього середовища, тобто вони є холоднокровними. Кров, яка надходить до органів, змішана і не приносить їм достатньої кількості кисню. Слабо розвинені дихальні шляхи, мала поверхня легень для газообміну, відсутність грудної клітки спричиняють незначну ефективність дихання. У проковтуванні їжі беруть участь очні яблука. Примітивність амфібій як наземних тварин особливо чітко виявляється в тому, що їх яйця не мають захисних оболонок і вони не можуть розвиватися поза водою. Розвиток відбувається з перетворенням личинки, яка живе у воді, на дорослу тварину, яка існує на суші.

Отже, амфібії відрізняються недосконалістю пристосувань до умов суходолу, що обмежує їх кількість та можливості поширення, переміщення й орієнтування на суходолі.

Як класифікують амфібій?

Сучасні амфібії є найменшою за кількістю видів групою хребетних тварин. Їх поділяють на три групи: хвостаті, безхвості й безногі.

Хвостаті - група земноводних з видовженим тілом, у яких є добре виражений хвостовий відділ і, здебільшого, однакові кінцівки. Це найпримітивніша група амфібій, вони найбільше подібні до найдав

ніших земноводних. Існує близько 350 видів хвостатих амфібій, поширених переважно у північній півкулі. В окремих представників ряду гається розмноження на личинковій стадії (неотенія). До ряду належать саламандри, тритони, протеї, сирени, амбістоми та ін. По всій території України трапляються тритон звичайний, тритон гребінчастий, а такі види, як тритон карпатський, тритон альпійський та саламандра плямиста поширені лише в Карпатах.

Все в фото

Зелёные водоросли .

Зеленые водоросли — группа низших растений. Многие нитчатые зеленые водоросли крепяться к субстрату только на ранних стадиях развития, затем они становятся свободно живущими, формируя маты или шары. Самый обширный на данное время отдел водорослей.

По приблизительным подсчетам сюда входит от 13 000 до 20 000 видов. Все они отличаются в первую очередь чисто-зеленым цветом своих слоевищ, сходным с окраской высших растений и вызванным преобладанием хлорофилла над другими пигментами.

Строение

Водоросли имеют зеленый хлоропласт, хлорофилл «а» и «б». Подобный набор хлорофиллов имеют эвгленовые и высшие растения. Зеленые водоросли имеют целый набор добавочных пигментов, включая ксантофиллы — лютеин, зеаксантин, виолаксантин, антераксантин и неоксантин и другие.Добавочные пигменты в зеленых водорослях не маскируют хлорофилл. Наиболее важным запасным полисахаридом является крахмал, который встречается в виде гранул вокруг пиреноида или разбросан в строме хлоропласта. Пиреноиды погружены в хлоропласт и пронизаны тилакоидами. Хлоропласт имеет двойную мембрану. В этом отношении они напоминают красные водоросли и высшие растения. В хлоропластах тилакоиды сгруппированы по 2-6 в виде пластин как у высших растений.

Жгутиковые клетки зеленых водорослей являются изоконтами - жгутики имеют сходную структуру, хотя они могут различаться по длине. Обычно имеется два жгутика, но их может быть также четыре или много. Жгутики зеленых водорослей имеют изящные волоски или чешуйки.

Размножение

Жизненные циклы зеленых водорослей очень разнообразны. Здесь встречаются все возможные типы.

Особенно много их развивается весной, когда все камни на литорали бывают покрыты сплошным изумрудным налетом из зеленых водорослей, резко контрастирующим с белым снегом, лежащим на прибрежных камнях. Ворсистый зеленый ковер на камнях образуют развивающиеся нитчатки — улотрикс и уроспора). Летом часто развивается много кладофоры, нередко она представлена в виде зеленой слизистой массы. На открытом скалистом побережье ярко зеленые разветвленные кустики образует акросифония.