Охарактеризуйте 1 афоризму Сковороди​

«Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру» - часом ми сприймаємо зовнішній фасад за справжню суть людини, та одразу вішаємо свій ярлик, так до кінця не розібравшись, ким вона є насправді

«Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений » - матеріально його не існує, але він здатен на що завгодно: він, тобто час, може розлучити людей, подарувати життя, розбити серце та вилікувати душу. Зараз кожен з нас живе за індивідуальним розкладом, який містить багато пунктів досягнення головної мети чи мрії. Але, слідуючи цьому розкладу, ми втрачаємо цінність часу, котра, згодом, стає нам байдужа. І саме в цей момент трапляється щось жахливе,те, що потім змушує страждати через свою неувагу до будь-чого. Це нагадує мені кидок бумеранга – як ми ставимося до часу, тим він нам і відплатить.  

«Як нерозумно ви те, чого можеш сам досягти» - Інколи, важко в собі розгледіти якийсь талант чи здатність. І людина думає, що вона ні нащо не здатна,тому досягає своєї мети не сама, а різними іншими ви обманами, хитрістю; просто в цей момент не має того,хто б зміг показати людині її справжній талан, її здатності, "розкрити" їх,щоб людина стала впевненішою в собі і спробувала досягнути  успіху самостійно.

«Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне» -  чогось досягти зможе тільки та людина, яка дуже тяжко працювала над цим.

« Не розум від книг, а книги від розуму створилися» -  спочатку люди не вміли писати. А передавали все з уст в уста. Коли потім людина навчилася писати, вона зрозуміла, що свої досягнення, інформацію яку вона дізналася, можна записати в книги для наступних поколінь. Отже спочатку створили книгу. А вже потім інші люди читали їх і збагачували свій розум.

« Людина – коваль свого щастя» -  це означає що тільки від людини залежить все що з нею буде далі.

«Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть» - якi люди б не були, усi рiзняться на декiлька груп, якi э для них кращими, де один одного завжди підтримують і не пiдставить ніколи.

"Шлях до щастя — робити щасливими інших". Роберт Інгерсолл

Казка Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц"... Для кого вона? Для дітей? Для дорослих? А можливо, для нас — для тих, хто вже не хоче вважати себе дітьми, але ще не став дорослим.

Тут, як у чарівній казці, є Принц і чудеса. Тільки от кінець сумний: Принц від укусу змії гине. Втішає лише одне: Маленький принц не вмер, а, як у казці, перенісся на свою планету. І все одно сумно. Напевно, тому, що Маленький принц "приручив" мене.

Мені він уявляється таким же беззахисним, як і його троянда. Він по-дитячому дивиться на світ і по-дитячому оцінює вчинки людей. Але його наївні висновки виявляються зовсім недитячими.

Маленький принц був дуже самотній. У нього була тільки гарна, але примхлива квітка. І вони не розуміли одне одного. Тому Маленький принц вирушив на пошуки друзів. Він знайшов друга. Ним став Лис.

Лис навчив його бачити те, що очами не побачиш, що можна відчути тільки серцем. "Проникливе одне лише серце", — сказав Лис. Саме серцем ми вибираємо друга. Не тому, що він високий, сильний, багатий, розумний або дає списати домашнє завдання чи контрольну роботу серце підказує, що ця людина мені близька, що ми зрозуміємо один одного, що ми потрібні один одному. Тоді це справжній друг, і він для мене — "єдиний у цілому світі".

Лис правильно сказав: якщо хочеш, щоб у тебе був друг, наберися терпіння. Всі люди різні, зі своїми достоїнствами й недоліками. І друзі не завжди можуть відразу зрозуміти одне одного, як Маленький принц і троянда, і роблять помилки, і кривдять. Але треба вміти зрозуміти й друг теж цьому навчиться.