Синтаксичний розбір речень 1 Бити байдики улюблена справа ледарів
2 Будуть вишні акації й клени так привітно і тепло шуміти
3 Андрій Шевченко як футболіст відомий у всій спортивній Європі
4 Чумацький шлях освічує дорогу від Криму до Києва ​

Один чоловік орав у полі. приходи до него вовк і питає його: — що ти робиш, чоловіче? — орав, а тепер сів та й їм хліб. — ану дай і мені. хочу знати, чи він хороший. той дав йому кусочок. вовк з’їв та й каже: — хороший. як ви його робите? — як роблю? зараз орю і сію. — як виорати і посіяти, то що, вже хліб? — та нє, — каже, — чекай. ти так скоро хочеш. — а що більше? — заволочу. — та й уже хліб? — та нє, — каже, — почекай. воно буде сходити, рости. — та й виросте хліб? — нє, — каже, — чекай. це так скоро не буде. воно буде достигати. та й достигне. — та й уже хліб? — е нє, чекай. треба його жати і в’язати. — то що, вже хліб? — нє, — каже, — чекай. треба ще поскладати його. — та, — каже, — що, вже хліб? — та нє. — а що ж ще? — треба його повозити додому, дома змолотити. — та що, вже хліб? — та ще нє. — а що ж? — треба його вивіяти. — а як вивіється, то вже хліб? — е нє, чекай. — а що ж іще? — завезти до млина та змолоти. — а як змелеться, то вже хліб? — е нє, чекай. треба його додому. жінка на сито висіє. — то вже, — каже, — хліб? — нє, треба його розчинити. — а як розчинити, то вже хліб? — е нє, як розчинити, то воно сходи. — і вже хліб? — е нє, жінка його виробляє. — а як вироби, то же хліб? — нє, треба накласти вогонь у печі. — то вже хліб? — нє, чекай, треба добре напалити і посадити хліб у піч. — а як посадити в піч, то же хліб? — е нє, почекай. — е, як так довго чекати, то не треба мені хліба. буду на м’ясі жити. і пішов вовк у ліс.