Вправа 1. Випишіть із наведених речень дієприкметники, визначте їх вид, стан, час і синтаксичну роль).
Він інстинктивно не звернув із наміченого шляху. Короткі ночі. Життя прив'язане до сонця. У
кімнаті висіла пауза,як добре натягнена струна. Виплеснуті хвилею
з рідної землі вони
повернулися понівечені на голе дерево палуби.
2.Творчий диктант.
I
варіант. Утворіть від поданих дієслів пасивні дієприкметники :
виховати,розбудити,перегородити,розмити, висвітлити, виграти.
І варінт. Утворіть від поданих дієслів активні дієприкметники минулого часу :
обважніти,позеленіти, згоріти,потемніти ти,опасти.
3.Колективна робота. Запишіть слова,розкривши дужки .
(Не ) полита ділянка, (не) зоране поле, (не ) полита черговим ділянка, (не) зоране трактористом
поле, (не ) прочитана книга, (не) прочитана учнем книга, (не написані твори, (не) написані
студентом твори.
5.Диктант-переклад .
На лугу
Стояла вторая половина июня, и трава уже поспела для покоса. Ничего красивее нельзя себе
представить как эти чудные горные луга ,усеянные лесными островками и по всем направлениям
изрезанные бойкими горными речками. От травы утром поднимался такой аромат,что кружилась
голова.
Виконайте морфологічний розбір дієприкметника в поданому реченні . Розставте пропущені
розділові знаки.
Сивко забiлений снігом видавався ще сивішим а лелека знову трусився біля нього від холоду.​

ораторське мистецтво або майстерність красномовства цінується з найдавніших часів і до сьогодні. так само, як давньогрецький, сучасний політик, вчитель чи будь-яка інша публічна особа має володіти цим мистецтвом досконало. щоб порозумітися одне з одним, людям інколи треба докласти багато зусиль, дібрати потрібні слова. що вже казати про потребу вплинути на юрбу, на людський натовп.

важливо розуміти, що вправному оратору недостатньо самих лише красивих слів. гарна промова обов’язково повинна мати й гарний зміст. слово є головною зброєю оратора, однак без закладеного мовцем сенсу воно безсиле. адже красиві епітети та порівняння без внутрішнього змісту – це порожні фрази. у сиву давнину майстерним оратором вважали людину, яка має гарну дикцію, чітко та голосно вимовляє слова, вміє вправно користуватися художніми засобами і найголовніше – вміє переконувати. а кого переконаєш одними лише прикрасами?

слухач недовго буде насолоджуватися суто словесними оздобами, якщо за ними не стоятиме чітка авторська думка. не усвідомивши мети чи ідеї промови, людина почуватиметься обманутою. так само й у житті ми зустрічаємося із порожніми або нещирими словами, обіцянками, які лише на короткий час мають над нами владу. з часом, коли примарна краса беззмістовних фраз розвіється, залишається лише «гола» правда. і лише від промовця залежить, що зостанеться слухачеві на згадку: порожній звук чи слово правди й істини.

тому вправний оратор повинен дбати не лише про зовнішнє, але й про внутрішнє багатство своєї промови. і не важливо, чи ти промовляєш до гурту зі сцени, чи пошепки розповідаєш історію молодшій сестрі перед сном…

отже, поєднання краси слова та змістового наповнення– це ключ до успіху у нелегкій справі ораторського мистецтва.