Опишите як змальовано пекло в енеїді

Приступаючи до детального змалювання пекла, котляревський значно відхиляється від язичницького уявлення про нього. він малює пекло таким, яким його можна побачити на фресках християнських соборів: на них грішники караються за конкретні людські пороки. письменник намагається викрити їх якнайширше. інколи ми навіть забуваємо, що перед нами картина пекла, бо кожний рядок поеми - це замальовка з реального буття, пороки якого в гостро сатиричній формі викривав автор. він замальовує всі сфери людського життя: тут каралися грішники за політичні провини ("що людям льготи не давали", попи - "знали церков що одну"), економічні злочини ("перекупки", шмаровози, ті, хто "поганий продавали крам"), соціальні правопорушення ("всі , всі злодії", "які по правді не судили", "себе що сами убивали"), за моральні вади (брехуни, "піддурювали що дівок", "паливоди і волоцюги", "що себе на час"), за відступництво від духовних норм ("всі ворожбити, чародії", "що знали весь святий закон", а "як же були на самоті, то молитовники ховали"). дістається в пеклі й батькам, "які синів не вчили", і "скучним піїтам", і мудрецям, які не знали, "відкіль взявся світ? ", і лікарю, що "чванивсь, як людей морив". всіх "поселив" у пекло і. котляревський: багатих і бідних, старих і молодих, чоловіків і жінок, бо гріхи можуть заволодіти будь-якою душею - і тоді людина стає кандидатом у пекло.

Твір «Енеїда» Івана Котляревського присвячений славетному минулому нашого народу, його возвеличенню через показ образів із Біблії та давньогрецької літератури. У поемі показана подорож славного парубка і не тільки його власні героїчні подвиги, а й подвиги усього українського мужнього війська.

Немає ніяких сумнівів щодо актуальності теми «Енеїди», бо і в наш час гостро стоїть питання національного відродження України. Своїм задумом поема сповна виправдовує тенденції часу, за до давніх образів троянських та грецьких героїв вона підносить найкращі риси вояків, у яких ми підсвідомо бачимо українців. І це впливає на національний дух читачів.

Основною метою Котляревського було розбуркати український народ, пробудити його дух, нагадати про те, що і в нас є славетне минуле, що і в нас були свої герої, які вчиняли подвиги. Автор написав поему тією мовою, якою розмовляє народ, і зробив це свідомо, бо не хотів застосовувати офіційну мову, на якій велись справи і було прийнято писати. Він хотів вивести розмовну, народну мову в розряд літературної. Перед автором стояла мета описати пригоди та життя грецького героя і для більш легкого сприймання читачами перевести їх в український контекст.

Еней — головний герой поеми, який знаходиться в центрі уваги, і якого доля посилає на війну. Він, з одного боку, майже ідеальний, і в той же час, з іншого боку, в ньому є доля гумору, кумедності. Основні зусилля в творі спрямовані на поєднання давньогрецьких та біблійних мотивів з традиціями українського народу. У поемі вдало поєднані грецька міфологія з українською історією, дуже влучним є і поєднання українських і грецьких назв та імен. Національно-історичне питання є основним питанням поеми, воно сповнене образами та паралелями, за до яких передається історизм твору та атмосфера міфічності.

Автор ставить перед собою завдання і вдало його виконує: він зображує українське минуле і дійсність так, щоб народ її сприйняв як рідну, щоб мова, на якій вона написана, була зрозуміла для народу.

Поема «Енеїда» стала поштовхом для створення схожих творів у авторів інших національностей, наприклад «Енеиди навыварат» білоруською мовою. Сатира та гумор в творах І. Котляревського стали чудовою традицією, яку було продовжено в талановитих творах Валерія Пронози, Остапа Вишні, Степана Олійника, Василя Чечвянського, Сергія Воскрекасенка, Олександра Ільченка та інших. «Енеїда» стала справжнім джерелом для митців наступних поколінь.