Міні-твір
Диво Різдва в житті Скруджа!
ів!

Ви не замислювалися над тим, що в житті абсолютно кожної людини настає переломний момент, коли в неї виникає бажання осмислити весь свій не простий життєвий шлях. Кожен з нас думає, що саме такого моменту в житті не настане, щоб переосмислити свої вчинки.

Про це думав і герой Діккенсона – Скрудж.

„Це був старий грішник – заздрісний, жадібний, твердий, немов кремінь, але ніяке кресало не змогло висікти з нього благородної іскри”. Для того, щоб серце такої людини перестало бути каменем, треба, щоб сталося диво. А коли трапляються дива? Більшість

них трапляється в ночі перед Різдвом.

Саме в таку ніч, Скрудж відправляється в подорож в часі. Це робить дух минулого Різдва. У нього все його жалюгідне життя проноситься перед очима. В першу чергу, приходить в образі його рідне село. Він бачить себе ще маленьким хлопчиськом, який залишився без родинного тепла. Все, що врятовує дитину від самотності – це його улюблені книжки. Скрудж, пригадавши своє дитинство, вперше за стільки років заплакав. Вперше в житті йому стало шкода не себе, а того хлопчика… Потім, перед очима Скруджа, з’явилася сестра, яка дуже любила свого брата. Вперше, Скруджу було соромно

за себе, що він знехтував родинними стосунками. Соромно за те, що почав вважати їх нісенітницею.

Дух минулого Різдва повернув в пам’яті Скруджа той момент, що в дитинстві він був дуже щасливою людиною. Скрудж побачив, що колись, давно, він кожного дня радів життю, та поважав людей. Але, це все кудись поділося. Для того, щоб Скрудж до кінця переосмислив свої життєві вчинки, дух переносить його до оселі бідних родичів. Де він почув, що родина не тримає на нього каміння за пазухою.

Навпаки, сидячи за Різдвяним столом, вони бажають йому здоров’я та щастя. Після почутого, Скруджу стало соромно за свої вчинки.

Він зрозумів, що його заможні „друзі” цінували не його, як людину, а тільки гроші. А от близькі люди, цінують його, як особистість.

Так, що дана подорож, до Скруджу почати жити новим людським життям.

Жил-был ластик среди канцтоваров.его лучшим другом был карандаш.а с ручками он не ладил: они говорили что он бесполезен,и только жалкому карандашу он нужен.ластик старался держаться от ручек подальше.как-то раз он попал в неизвестную лабораторию.он случайно упал в какой-то пузырек,а когда пришел хозяин лаборатории,он вытащил из пузырька ластик и положил на стол.после возвращения в пенал ластик снова стали мучать ручки.и провели ластиком по полосе с чернилами и ластик стер её.оказалось,что в лаборатории ластик наделили силой"стирания чернил".увидев "невероятную"силу ластика,ручки стали его ценить.и ластик жил вместе с канцтоварами хорошо,и жизнь его оказалась -даже полезной.