Твір Образ співця в поезії Лесі Українки " Давня казка"​

Його звичайною зовнішністю, та ще й Фізичним нездужанням, поетеса підкреслює, що краса людини не в зовнішніх ознаках, а в її духовних якостях. Леся Українка оспівує талант свого героя: його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За цю незвичайну здібність – творити вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь.

Він славив красу природи, красу вільної людської думки. На крилах мрій поет часто линув “ в таємні світи надхмарні”, але крім цього приглядався до людського лиха і намагався зброєю сміху знищувати його. Далі тематика пісень митця розширюється : ось він створює сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру – боягузтво, пиху, хвастощі. Так, запалені його піснею, люди йдуть на штурм неприступних мурів ворожого міста і здобувають його. Та коли наростав конфлікт між трудящими і графом-деспотом, поет створив найкращі свої пісні.

Объяснение:

Його звичайною зовнішністю, та ще й Фізичним нездужанням, поетеса підкреслює, що краса людини не в зовнішніх ознаках, а в її духовних якостях. Леся Українка оспівує талант свого героя: його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За цю незвичайну здібність – творити вірші, у яких можна знайти і розвагу, і пораду, співця дуже любили люди, особливо молодь.

Він славив красу природи, красу вільної людської думки. На крилах мрій поет часто линув “ в таємні світи надхмарні”, але крім цього приглядався до людського лиха і намагався зброєю сміху знищувати його. Далі тематика пісень митця розширюється : ось він створює сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру – боягузтво, пиху, хвастощі. Так, запалені його піснею, люди йдуть на штурм неприступних мурів ворожого міста і здобувають його. Та коли наростав конфлікт між трудящими і графом-деспотом, поет створив найкращі свої пісні.

Объяснение:

Повесть поразила своим сюжетом. она показывает нам многие моральные ценности. что меня задело, так это обращение дуни с отцом после того, как она уехала с гусаром. она же знала, что её отец уже не молод, что он любит её, как никто другой… она знала, что он будет сильно волноваться, но ни разу, ни разу не послала ему весточку, не сообщила о своём положении… ну почему она буквально заставляла своего отца волноваться? почему не сообщила? почему? так же можно заметить , что судьба дуни похожа на судьбу блудного сына, которая была описана на картинах, висевших в доме у смотрителя. в первой картине старик отпускает « беспокойного юношу», как и старый отец дуни отпускает её. во второй – юноша сидит за столом с «ложными друзьями». в этом случае можно сказать, что дуня пребывает в не знакомом ей городе, окружённая приятелями и слугами гусара. « далее, промотавшийся юноша, в рубище и в треугольной шляпе, пасёт свиней и разделяет с ними трапезу; на его лице изображены глубокая печаль и раскаяние» - это третья картина. из жизни дуси можно сказать, что она печалится из-за своего отца, она понимает всё то, что его беспокойство, всю тцовскую печаль и ей становится стыдно перед ним. и на четвёртой картине представлено, как сын возвращается к отцу… дуня тоже приезжает как-то навестить своего отца… увы, уже на могилу…