Дайте відповідь на запитання за твором "Джура козаки Швайки" ів 1.Кого полонили на Камяному острові хлопці, щоб зясувати коли повернуться козака?
2. На який острів змушені були перебратися козаки коли татари дізналися про їх місцезнаходження?
3. Хто такий Вітрик?
4. Хто з хлопчиків володів надзвичайними здібностями, завдяки яким відігнав татусі від їхнього сховку?
5. Часто козакові Швайку допомагав друг-татарин якого звали
6. Хто допомагав грабувати козаків Тишкевичу, сам того не підозрюючи, що чинить погано, за що пізніше був наказаний.
7. Хто переховував у темному льосі на згарищах і лікував пораненого козака Швайка?
8. Хто такий Джура?​

там цитати тоже есть 

у   ряд   нагарніших та красивих   треба поставити ім'я головної героїні драми «бояриня» оксани перебійної. цей образ несе в собі не лише жіночу вірність і любов, а і відповідальність за українську національну справу. оксана - освічена, волелюбна дочка козака. степану вона говорить:

не думай, ніби я порожня панночка що тільки має на розумі забави і залицяння.

оксана полюбила степана і думала, що окрім нього їй нічого не треба, одружившись, в спорідненому крузі вона вважала себе найщасливішим. і усе змінилося після переїзду в москову. чужі звичаї, неволя, зневага, тут «якась неволя басурманська» : не смій ні око підняти, ні розмову підтримати, ні за ворота двору ногою ступити. вона з болем усвідомлює своє невільництво, з болем вириває з серця надії на заступництво за скривджених співвітчизників. немає сили у неї перенести справжнє положення свого чоловіка, який «повинен »холопом степкой« себе називати і руки цілувати, як невільник».

больових страждань наносить оксані не так розлука з батьківщиною, як діяльність, беззмістовне життя. невипадково згадується шабля, що заіржавіла в піхвах, яка втратила своє призначення. «руки від крові чисті» покритими іржею, оскільки нічого не робили для завоювання волі і свободи. героїня здійснює суд над собою, вважаючи, що її життя позбавлене сенсу. і з цих пір сили поступово оксану, вона не здійснює опору хвороби. усвідомлення відступу від власних принципів роздирає дівоче серце. коли настало прозріння, вона побачила боязливу душу степана, його надмірну обережність і бездіяльність. власним приниженням перед царським він принижував і дружину.

занадто я жаліла… у тому і горе… якби я мала сили не жаліти, то вирвалася б геть з цього ярма - і ти б звільнився від іржі…

говорить оксана. і це, я думаю, марні очікування. оскільки чоловік, який дуже дорожив своєю кар'єрою, колись би не покинув службу і не пішов би за нею. важко переживає оксана національне приниження: «зламалася воля, україна лягла під ноги москві». вона відчуває свою непотрібність рідному краю. «кому потрібне те моє здоров'я, та і я сама»? — роздумує розчарована жінка, оксана помирає. «неможливість будь-якої самостійної патріотичної дії з боку самої оксани, а звідси — омертвляння національних коренів, гірке відчуття власної непотрібності україні наблизили ранню смерть героїні», — вважає олесь ковальчук. у передсмертних словах оксани сплелися ніжна любов до рідного краю з невимовною скорботою, народженою її невільницьким положенням.