Складіть діалог про користь відмінків у нашому мовленні

влітку я з друзями часто вибирався на природу. ми брали із собою їжу, влаштовували пікнік. потім усі грали в м*яча, а я лежала і просто спосерігав за красою природи.

яке ж тут усе гарне! блакитна вода річки виблискує на сонці. хвилі припливають до берега, розбиваються. так знову і знову. по річці плавають дикі качки. вони перегукуються між собою. над водою літають різні пташки, які на секунду спускаються до води, хапають проворними дзьобиками якусь комашку чи черв*ячка і піднімаються в небо.

          а наскільки ж чудове тут небо! воно таке мінливе и незалежне. спочатку небо здалось мені блакитним, але потім я розгледів білі хмаринки. вони були схожі на різні фігурки. он хмаринка схожа на коника, там - на квітку, а ще далі на грушу. яскраве сонце сліпило мені очі, і я відволіклась.

з іншого боку навпроти річки росли дерева. вони спокійно стояли, ніи насолоджуючись таким чудовим літнім днем. від найменшого подиху вітру їхні гілочки коливались. 

          знизу у травичці я побачив ягідки брусниці і чорниці. присівши, щоб зірвати їх, мій погляд зупинився на чомусь маленькому та чорненькому. підійшовши ближче, я зрозуміла, що це був їжачок. відразу ж мені захотілось взяти його на ручки, крикнути друзям, щоб підбігли сюди. але все-таки я вирішилв не турбувати маленького їжачка і мовчки спостерігав за ним. він проворними лапками рухався прямо на мене, напевно - мене не бачив. я зрозуміла, що їжачок повзе до ягідок, і встигла роздивитись його маленьку мордочку з чорними очками та довгеньким носиком.

        відірватись від цього маленького чуда мене змусили друзі. вони вже досхочу награлись у м*яч, і ми вирішили йти додому.

          усі розмовляли, вселились, а я йшов і думав про цю красу природи. тож давайте берегти її, щоб і наші діти змогли побачити все те, що бачили ми!