Чому так важко було Мойсеви реалiзувати свою мету?​

  форма  слова, що вживається для передачі основного значення слова з відтінком зменшуваності або ніжності і близьких почуттів. для  української мови  характерне широке вживання зменшувальних форм, причому не тільки у  фольклорі, де димінутив часто є засобом вираження художньої мови (козаче́ньки, се́рденько, лебі́донька), а й у побуті, особливо у материнській мові до дітей. найчастішим випадком вживання димінутиву є зменшувальні форми власних імен (оленка, олюсь, петрик, петрусь). використання зменшувальної форми іноді є іменнику яскравіше передати ознаки предмету, наприклад, "килим" -> "килимок", "килимочок" звучить краще ніж  словосполучення  "невеличкий килим". прикметною унікальністю української мови є те, що на відміну від переважної більшості мов світу, де зустрічаються димінутиви  іменників  і рідше  прикметників  (веселе́нький, червоне́нький), в українській мові є випадки зменшувальних форм  дієслів  — наприклад,  спа́тоньки, ї́стоньки.