Композиція драматичного твору​

страждання, біль і кров випали на долю дорослого покоління під час великої вітчизняної війни. та не менш важка доля була у дітей та підлітків, багато з яких залишилися без піклування дорослих, наодинці зі своїми бі і страхами перед щоденною смертельною небезпекою, без даху над головою, у холоді та голоді. на власній долі відчув таке життя і автор оповідання «климко» г. тютюнник. вже після війни, ставши відомим українським письменником, він не зміг не пригадати тих жахів, які випали на долю дітей у страшні воєнні роки. тому основною темою його творчості стали розповіді про життя дітей під час війни. однією з них було й оповідання «климко».

головний герой оповідання, хлопчик климко, — винахідлива, турботлива, уважна, чуйна і благородна дитина, яка мала прагнення вчитися і іншим. він шанобливо ставився до дружби і був відповідальним до поручених справ. у важкі для його друзів часи климко виявив непереборну готовність дістатися заповідної мети і терпляче знести усі випробування, які були під силу далеко не кожному дорослому, не кажучи вже про одинадцятирічного хлопчика.

у цьому оповіданні письменник втілив власний ідеал гідної людини, якостями якої наділив маленьку сирітську душу. у цій душі знайшлося місце безмежному співчуттю до стражденних і знедолених, милосердю й добротові до оточуючих. щоб врятувати від голодної смерті свою вчительку з маленькою дитиною та свого шкільного товариша, він зважився вирушити у далеку подорож до слов’янська, де збирався купити солі, а повернувшись, обміняти її на їжу. образ головного героя змальований з життя самого г. тютюнника. ніжна душа хлопчика, вразлива від природи, була чутливою від пережитих у дитинстві подій, через які він з малих літ почувався ніким не захищеним, самотнім мандрівником.

усе своє дуже коротке життя климко піклувався більше про інших ніж про себе. утративши єдину у житті близьку людину, свого дядька, який був машиністом потяга і загинув від ворожої бомби, климко не міг опанувати себе, поки не зустрів свою вчительку з маленькою дочкою, які потребували . за високе благородство вчинків і помислів доля немов винагородила климка цими людьми. на жаль, навколо було настільки багато зла, що воно не дало маленькому творцеві добра залишитися живим. війна забрала його у свої страшні смертельні обійми.

повість «климко» красива своєю правдою про гідних і благородних людей, та так само вона страшна своєю правдою про війну. цей твір вчить нас ніколи не забувати про жахи тієї пори, залишатися справжніми людьми у будь-яких обставинах і бути готовими у важкі часи прийти на оточуючим.