твір на тему "Пригода арбузовом насіння"

  « стрункий й міцний, з гарними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчю… » .13

2  «хай воно загориться без вогню й диму… втечу… піду за дунай, може, ще там люди не пособачились, - доводив …». 16

16  «не так мані страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що… ех, піду, де воля, де інші люди, - доводив …». 20

  3  «се одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка, ниткою, що в’язала з батьківщиною, з усім близьким. але за хвилину віконце згасло, і він почув, як разом із зниклим світлом у його серці щось урвалось і село геть одсунулось од його. непомітно для себе зітхнув…». 29

5  «дивне почуття охопило груди: замість радості — сильнеє обурення стрепехнуло його істоту. в один момент відчув усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки». 22

18  «та хіба  сам за весь свій двадцятилітній вік не був лишень панською худобою? хіба його батько, мати, соломія, навіть дідусь його, що ходив у січ, а потім різав панів в умані,— хіба ж вони не стали такою худобою? ». 11

27  «ті билиці-казки про січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких   слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». 18

29  «і враз йому зробилось весело і легко. почувся на волі. молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всіх жилах, запрохалась на волю…». 21

23  «як живий буду, землю оратиму, житиму… все ж краще на волі, ніж під паном… ». 17

19  « теж не боявся смерті. йому тільки хотілось перед смертю побачити соломію». 6

22  «половина мене лежить на дні дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею… ». 7

4  « охоче підіймає сорочку і показує збасаманений синій хребет, де списана, як він каже, його життєпись: «оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду, між ребрами, маю дарунок від москаля… кругом латаний… з тим і до бога піду… ». 19

  14  « несвідомо піддававсь їй. він біг за нею, хоч з кожним віддихом і рухом кололо його в грудях і нападали часом млості, а з-під руки, якою він затуляв рану, стікало щось тепле і мокре». 30

  8  « властиво, радий був соломії, лише ота несподіванка збила його з пантелику». 14

13  « стояв, вагаючись, але, бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати в кружок соломіїне волосся». 31