Написать сообщение о Целовальниковой Лидии.

Лидия Целовальникова – храбрая летчица. Эта женщина небольшого росточка, худенькая, общительная, отзывчивая и неутомимая оптимистка. Всю войну от предгорий Кавказского хребта почти до самого Берлина. Вернее сказать, не а пролетала в составе экипажа на легких ночных бомбардировщиках ПО-2 в качестве штурмана звена. В 1941 году Лидия, едва окончив школу и только что отметив выпускной, пошла в военкомат. Была зачислена в воинскую часть, которую формировала Герой Советского Союза Марина Раскова. Первоначально Лида выполняла обязанности укладчика парашютов. С мая 1942 года была вооруженцем, с 1943 года – штурманом 46-ой Гвардейской Таманской ордена Красного знамени, ордена Суворова III степени авиационного полка ночных бомбардировщиков путь от рядового солдата до гвардии лейтенанта, штурмана звена полка ночных бомбардировщиков. Военная специальность: штурман звена первой авиационной эскадрильи. Штурман совершила около 600 боевых вылетов (общий налет 746 часов). Участвовала в битве за Кавказ, освобождении Кубани, Крыма и Белоруссии, воевала в Восточной Пруссии.  За период войны была награждена орденом Отечественной Войны I степени, двумя орденами Отечественной Войны II степени, орденом Красной Звезды, медалями.

Одного чарівного літнього дня, коли сонце прикрашало небо своїми променями, я вирішив вирушити на пригоду на своєму спортивному велосипеді. Цей велосипед був моїм надійним спутником протягом багатьох років, і ми разом пройшли безліч неймовірних пригод.

Мій спортивний велосипед був справжнім шедевром інженерії та дизайну. Його легкий алюмінієвий рама дозволяв мені легко маневрувати на всіх дорогах, будь то пересічена міська вулиця або дикий бездоріжжя. Швидкісна система забезпечувала мені беззаперечне задоволення від кожного крутого педалювання.

Моє подорожування почалося з мальовничої сільської місцевості. Я кружляв серед зелених полів ігав, як вітер хитає високі суниці на полях. Колеса мого велосипеда безпомилково ковзали по шляху, як я насолоджувався свіжим повітрям і гаміром навколишнього життя.

Згодом я вирушив на вулиці міста, де ігав за рухливістю та енергією навколишнього світу. Мій велосипед швидко розганявся, і я з легкістю обганяв автомобілі, відчуваючи себе дивовижно вільним і незалежним. Під час швидкої їзди я майстерно керував кожним рухом, ніби танцюючи з вітром.

Продовжуючи свою подорож, я натрапив на гірську місцину, яка здавалася непрохідною. Але мій велосипед був готовий до цього виклику. Завдяки своїй відмінній системі гальм і аморти