Підібрати цитати до характеристики Алі та інших героїв.Незвичайні пригоди( Алі до країни Недоладії.)

1. Вік персонажа.

2. Справжнє ім’я Алі.

3. Зовнішність.

4. Вчинки та риси вдачі.

5. Відношення інших персонажів до Алі.

Нещодавно на уроці української літератури ми вивчали казкову повість Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Головним персонажем є дівчинка. Вона школярка, як і ми. Справжнє ім’я дівчинки Галя, але усі рідні та знайомі кликали Аля. Таке імення і прижилося. На вигляд вона була звичайнісінькою : «ластовиння на носі, дві кіски, ямочки на щоках. І моро­зиво любила, як усі». Ходила до школи. І характер мала б гарний, якби не одна дуже погана риса. Все, за що бралася, не доробляла до кінця. З причини чи без причини завжди відкладала на потім. Навіть випадок з подарунком для бабусі, а був це недошитий рушничок, нічого не навчив Алю. Ну, присоромлена прийшла вона додому. Сказала: «ось візьму голку й навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..», але обіцянка знову залишилася лише словами, вона і не думала доробляти рушничок. І, можливо, Аля надовго залишалася такою, якби не пригоди у казковій країні Недоладії. Тут вона зустріла друзів: Недоладька та Недопопелюшку. У дивній країні мусила сама відповідати за свої вчинки, проявляти кращі риси, виправляти погані. Аля вміє міркувати, є кмітливою, адже не розгубилася, хоч шлях був страшенно покруче­ний і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля й рішуче рушила вперед.

Коли побачила бабку, яка без крильця не літала, подумки по­жаліла її. На цей раз ще й зробила один добрий вчинок: пришила крильце, яке хтось недоробив, щоб бабка змогла полетіти. «І Аля зрозуміла, що вперше у своєму житті довела справу до кінця», відчула, що «це дуже приємно — розпочату справу доводити до кінця». А потім закрутила гвинтик Недокватирці та вилікувала її, попереду Алю чекало багато інших дороблених справ. Також ми бачимо, що Аля смілива дівчинка, не побоялася проникнути у зачарований будинок Недочеревика, де книга вказала їй шлях додому. Коли виконувалися бажання, достатньо було загадати перенестися додому, та дівчинка не проказала цього. «Бо перед очима раптом постав стурбований Недоладько. Вона згадала його слова й уя­вила, як він чекатиме її на пустирі десять, двадцять і всі сто років». Тут проявилася вірність друзям, переживання за них, товариськість дівчинки. Коли побачила несправедливість та жорстокість Недорадника, боягузтво короля, вона обурюється : «А ви мовчите й дозволяєте йому робити такі жахливі ре­чі?!».

В кінці казки добро перемагає зло, жителі Недоладії з вдячністю згадуватимуть Алю. А вона ще має безліч справ вдома: попередити інших, чиї імена бачила у книзі «Справаномер». Тепер, коли слова дівчинки не будуть розходитися з ділами, вона матиме ще більше щирих друзів.

Гнів Перуна вилився на небеса, пронизуючи кожен куточок усієї Всесвіту. Громовиці лунали, земля тремтіла, а блискавки розірвали нічну темряву. Люди стояли на межі жаху та захвату, дивлячись на величезні сили природи, які виявилися перед ними.

У цей момент з'явився молодий воїн на ім'я Іван, який вже довгий час готувався до величезного випробування. Він був відомий своїм мужнім серцем та непохитною вірою в справедливість. Завданням Івана було примирити гнівливого Перуна зі світом людей.

Заснувавшись на місці, Іван закрив очі і занурився у світ медитації. Його душа сполучилась з духовним світом, де він почув велику силу та мудрість, яка походила від давніх богів. Вони провели Івана крізь простір і час, демонструючи йому трагічні наслідки, які може принести гнівлива месть Перуна.

Зрозумівши своє покликання, Іван повернувся до світу живих і став незабаром великим відкриттям для людства. Він використав свої знання та мудрість, щоб звернути увагу Перуна на те, що насильство та розбрат можуть лише призвести до більшої руйнації та страждань.

Іван почав подорожувати від села до села, розповідаючи людям про необхідність примирення з богами та інших людей. Через свою мудрість та витримку, він зміг здобути довіру людей і стати посередником між ними та Перуном. Він навчив людей взаєморозумінню, прощенню та будуванню мирних відносин.

Нарешті, настане день, коли Іван зможе зустрітися з Перуном особисто. Воїн стане перед ним, витримуючи гнівні блискавки та гуркіт грому. Зі сміливим серцем і словами мудрості, Іван змусить Перуна зупинитися і зглянутися на страждання світу.

В цей момент гнів Перуна поступово зміниться на спокій. Бог прийме пропозицію Івана та відкриє серце до людей, віддавши їм свою мудрість і силу, щоб вони змогли побудувати краще майбутнє.

Так Іван, молодий воїн з великим серцем та незламною вірою, змінив хід історії і приніс мир та примирення між богами та людьми. Його вчинки і відвага стали прикладом для наступних поколінь, нагадуючи, що сила мудрості та любові завжди здатна подолати гнів та розбрат.

Так закінчується "Гнів Перуна", давньоукраїнський твір, в якому Раїса Іванченко розповідає про силу мудрості, мирного спілкування та взаєморозуміння, які можуть принести зміни та створити кращий світ для всіх.

Объяснение: