Аналіз вірша Пушкіна "Я помню чудное мгновение"

История создания – стихи написаны в 1825-ом году и посвящены А. П. Керн. Опубликованы в альманахе “Северные цветы” в 1827 г.

Тема стихотворения – стихи о неразделенной любви, которая все же человека, возвышает его душу и наполняет жизнь смыслом.

Композиция – Стихотворение состоит из трех условных частей. первая часть – ностальгическая, где герой тоскует о возлюбленной, вторая – описывает чувство одиночества и страдания героя, третья – возвращает героя к жизни от отчаяния вновь воскресшее чувство любви.

Жанр – любовное послание

Стихотворный размер – пятистопный ямб с перекрестной рифмовкой АВАВ.

Метафоры – “бурь порыв мятежный рассеял прежние мечты”

Эпитеты – “небесные черты”, “безнадежная грусть”, “чудное мгновенье”.

Сравнения – “как мимолетное виденье, как гений чистой красоты”.

Объяснение:

цитатна характеристика образу головного героя "по дорозі в казку":

світовідчуття: "з метою жить не те, що без мети. мета знімає з плеч вагу велику і крила нам легкі дає. сліпі з метою йдуть, як зрячі"; про свою душу: "а скільки всі оці, що завжди сплять, накидали каміння в неї о, чом я не такий міцний душею, як я слабкий. мене стрілою ране навіть погляд " цілеспрямованість дозволила знайти йому те, чого так шукав: "брати мої! я радість вам приніс велику. я радість вам приніс!   сам бог навів мене, брати мої, на стежку". намагається вивести люд: "і я вас поведу до світлої мети — тропа веде до неї." рішучість: "коли злякались ви, я сам піду з надією за руку! "

цитатна характеристика образу юрби "по дорозі в казку":

байдужість: "привикнуть до всього можна". небажання щось шукати, змінювати, лінь: "та ти кажи: ми й лежачи почуємо". він про їхню душу: "у їх душа як кремінь: б’єш крицею по ній, а з неї іскри ллються". не життя, а виживання: "на те живемо, щоб вік дожити".