Имеют ли спонтанные мутации при характер?​

сукупність клітин міжклітинної речовини, подібних за будовою, функцією та походженням, називається тканиною. в  організмі людини розрізняють чотири основні типи тканин: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервову.

епітеліальна тканина утворює шар клітин, з яких слизові оболонки всіх внутрішніх  органів і порожнин організму. через епітелій проходить обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем. в епітеліальній тканині клітини щільно прилягають одна до одної, міжклітинної речовини мало.

завдяки цьому створюється перешкода для проникнення в організм мікроорганізмів, шкідливих речовину забезпечується надійний захист тканин, що розташовані під епітелієм. розрізняють декілька видів епітелію. існують різні типи епітелію залежно від будови клітин: плоскоклітинний епітелій, кубічний, циліндричний, залозистий і війчастий. кожний тип епітелію вистилає певні органи та виконує характерну функцію. наприклад, залозистий епітелій заповнює секреторні органи, війчастий епітелій вистилає носову порожнину, тим самим запобігаючи рухом вій проникненню пилу та інших об’єктів у внутрішні дихальні органи. ось чому догляд за тілом я таким важливим для всіх нас. особисто я дізнався як правильно доглядати за своїм тілом ввівши в пошук  уход за телом. тут знайшов багато корисних порад та матеріалів.

особливістю сполучної тканини є сильний розвиток міжклітинної речовини. до сполучної тканини відносять кров, лімфу, хрящову, кісткову і жирову тканини, основними функціями сполучної тканини є трофічна (харчова) і опорна. кров і лімфа — це рідкі сполучні тканини, які завдяки перенесенню різних речовин і газів забезпечують живлення, дихання, імунітет тканин, органів і взаємозв’язок між органами. волокниста  сполучна тканина  складається з клітин, з’єднаних між собою міжклітинною речовиною у вигляді волокон. волокна можуть лежати щільно і пухко. волокниста  сполучна тканина  є в усіх органах. до пухкої сполучної тканини подібна і жирова тканина, у якій міститься багато наповнених жиром клітин. у хрящовій тканині клітини більші, міжклітинна речовина пружна, щільна, містить еластичні та інші волокна. її багато в суглобах, між тілами хребців. кісткова тканина складається з кісткових пластинок, усередині яких лежать клітини, що сполучені між собою багатьма тонкими відростками. кісткова тканина відзначається твердістю.

будові одного волокна швидко передається іншим, що забезпечує одночасне «великої ділянки м’яза. з гладенької м’язової тканини побудовані стінки внутрішніх органів — шлунка, кишечнику, сечового міхура, кровоносних судин. гладенькі м’язи регулюють їх і зміну діаметру кровоносних судин.

нервова тканина виконує функції сприйняття, переробки, зберігання і передачі інформації, що поступає як із навколишнього рередовища, так і зсередини організму. діяльність нервової системи забезпечує реакцію організму на різні подразники і координацію роботи різних органів тварин і людини. нервові, клітини — нейрони звичайно мають зірчасту або веретеноподібну форму і з тіла та відростків (аксон і дендрити). покриті оболонкою відростки нервових клітин називаються нервовими волокнами. основними властивостями нейрона є здатність збуджуватись і проводити імпульси по нервових волокнах. дендрити проводять збудження до тіла нейрона, а один довгий відросток (аксон) — від тіла нейрона. у більшості випадків нейрони розташовані у нервових центрах — мозкові, іях та нервових вузлах.

нервова тканина входить до складу організму як його частина і забезпечує об’єднання функцій всіх інших частин організму. кожна тканина складається з клітин з певною формою, розмірами, функціями. морфофункціональна цілісність усього організму досягається тільки при взаємодії всіх тканин.

висновок: будь-який орган утворений, як правило, декількома тканинами. функціонуючи спільно, різні типи тканин забезпечують органу його успішну роботу.