Жұмыс тру
5-сынып
Оқылым.
1-тапсырма. Мәтінді екі рет оқып, төмендегі тапсырмаларды орындаңыз. Прочитайте
текст и выполите следующие задания.
Ұлы Жібек жолы – біздің дәуірімізге дейінгі пғасырдан бастап, XVI гасырға дейін
Қолданылған сауда жолы. Ол Қытайдың Хан патшалығы кезінде ғана дами
бастаған.
Қытайдың атақты жібегі осы жолмен тасымалданған. Соның құрметіне ол Жібек жолы деп
аталған. Бұл жол Қытайдың орталығынан басталған. Ол қазақтың кең даласындағы ірі сауда
орталықтарын басып өтіп, Самарқанд, Бағдад қалалары арқылы Жерорта теңізіне дейін
созылып жатты. Оның жалпы ұзындығы 7 МЫҢ шақырымға жетті.
Жібек жолы әртүрлі елдердің арасында экономикалық және мәдени қарым-
қатынастардың дамуына ықпал етті. Мысалы, ертедегі Тараз қаласында мыстан жасалған
тұрмыстық бұйымдар мен кару-жарақтар, киім-кешек пен ер-тұрмандар сатылған. Ал
Отырар қаласыда саудамен қатар үлкеп кітапханалар салынып, мәдениет пен білім және
ғылым салалары өте жоғары дамыды.
1.Мәтінші негізгі тақырыбын анықтаңыз.
A) Қазақстандағы жолдар
Ә) Ұлы Жібек жолы
Б) Жібек мата
B) Кып аdібек
2.Мәтін мазмұны бойынша сұраққа жауап бер.
1. Неге бул жол «Ұлы Жібек жолы» деп атап?
3. Неше? сұрағы арқылы мәтін бойынша сұрақ құрастыр.​

1) А. Ұлы Жібек жолы.

2) Қытайдың атақты жібегі, Қазақстанның жолымен тасымалданған. Соның құрметіне ол Жібек жолы деп аталған.

3) Ұлы жібек жолы қалай пайда болды? Жауабы; Қазақстанға Қытай, жібек тасыған соң, оны халық Ұлы жібек жолы деп атап кетті.

Қай қаладан бастап созылып жатыр?

Отырар қаласында не салынды? Жауабы; КІТАПХАНА.

Ұлы жібек жолы, қандай патшалық кезінде дами бастады? Жауабы; ХАН

Ұлы жібек жолының ұзындығы? Жауабы; 7 мың.

Твір внизу.

Объяснение:

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим.

9 березня 1814 року у селі Моринцях у сім'ї кріпака народився хлопчик. Йому дали ім'я Тарас. Рано залишився він сиротою. Спочатку померла мати, а потім пішов слідом за нею і батько. Чого тільки не довелося винести малому Тарасові! І тяжку працю, і науку у п’янички — дяка, холод і голод. Але, на щастя, пан Енгельгардт помітив незвичайні здібності хлопця, і Тараса почали вчити малювати.

Із здібного хлопця виріс талановитий поет і художник. Картинами Шевченка пишаються усі країни, та не тільки картинами. Його поезії відкрили українцям двері у незнаний досі світ, дали зрозуміти, що їхня мова незгірша за інші, а навіть навпаки: такої мелодійної, задушевної мови треба ще пошукати.

Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо. Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити від народних пісень. Здається, що словами Шевченка говорить сам український народ:

Думи мої, думи мої!

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?..

Тарас Шевченко — відомий художник. Його художня спадщина нараховує більш ніж 830 творів. Дослідники вважають, що майже 300 робіт втрачені. Але ті, що залишилися, дарують глядачам та справжнім шанувальникам мистецтва неповторну насолоду.

Ім'ям Шевченка названо безліч площ, проспектів, вулиць, парків, театрів по всій Україні. Він, здається, живе в них, наче й зараз придумуючи нові слова для своїх віршів, наче знову намагаючись намалювати нову картину. Під високим голубим небом у центральній частині столиці України височать монументальні колони Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У вересні сюди прибувають юнаки та дівчата з усіх кутків нашої України. Вони навчаються у великому й величному закладі, пам'ятаючи про ту людину, ім'я якої носить їхній університет, — про Шевченка.

Так, ім'я цієї людини не забуто. Чи міг коли-небудь його батько, неграмотний кріпак, навіть припустити, що колись його син стане такою знаменитістю? Що навіть через багато років, століть його ім'я будуть вимовляти з повагою та любов'ю? Як писав Іван Франко, "найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті — невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець".