Написати характеристику образа Федька (з твору «Федько-Халамидник») не менше 10 речень

Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.

   Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».

    На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок  Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.

   Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.  

Благородство Онегина и его нравственная слепота видна в привычках героя. Он был благородным человеком. он понимал и чувствовал что правильно и что искренно. Любовь Тятьяны пробудила в нём лучшие качества. его волновала она. Но опыт предыдущих лет. отношения со многими женщина ми очерствили его душу. "В красавиц он уж не влюблялся, А волочился как-нибудь; Откажут - мигом утешался; Изменят - рад был отдохнуть. Он их искал без упоенья, А оставлял без сожаленья, Чуть помня их любовь и злость....." С другой стороны Татьянино письмо привело его в трепет: "Но, получив посланье Тани, Онегин живо тронут был: Язык девических мечтаний В нем думы роем возмутил;" Но, Евгению не нужна чистая любовь. он вроде как жалеет Татьяну. описывая ей перспективы их совместной жизни. рассказывая. как сложатся их отношения, как он от неё устанет. начнутся семейные неурядицы и брак их потерпит крах. Но в этой логической. казалось бы, речи, в его участии тут же снисхождение "К провинциалке". Он чувствует себя выше, умнее, лучше: " Учитесь властвовать собою; Не всякий вас, как я, поймет; К беде неопытность ведет"

Объяснение: