Який вплив на поезію китаю мало конфуціанство?

Конфуціанство посідає виключно важливе місце в духовно-релігійному житті Китаю. Воно зародилося у VI ст. до н.е. і з того часу відіграє значну роль у суспільній свідомості цієї країни

Це вчення, спрямоване на подолання соціального зла, виявлення його причин, пошуки засобів досягнення гармонії і щастя в суспільному житті, пронизано раціоналізмом. У той же час вчення Конфуція є релігійним за своєю формою. Воно стверджує, що всі суспільні установлення освячені Небом, яке вказує людині шлях правильної поведінки. Конфуцій твердив, що він не вчить нічому новому, а лише вчить дотримувати давніх традицій, бо це єдине, що могло, на його думку, забезпечити порядок у сім'ї та державі.

Протягом більше двох тисяч років конфуціанство формувало розум і почуття китайців, впливало на їхні переконання, психологію, поведінку, мислення, на їхній побут б життя. У цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу, а де в чому навіть перевищує їх. Конфуціанство помітно зафарбувало у свої тони всю національну культуру Китаю, національний характер його населення.

У Китаї сформувалося раціональне світорозуміння, в основі якого лежало визнання єдності соціального і природного порядків як повноти буття. Завдання розуму вбачалося не в зміні і руйнуванні цього порядку, а в слідуванні загальному шляху - дао, виявленні його в людському житті, природі і залучення до нього людини. Цей порядок підтримується імператором, який подібний до глави великої сім'ї, і кожна людина теж повинна слідувати своєму обов'язку.

У конкретних умовах китайської імперії конфуціанство відігравало роль основної релігії, виконувало функції офіційної державної ідеології. Не будучи релігією у повному розумінні слова, конфуціанство стало більшим, ніж просто релігія - це також і політика, і адміністративна система, і верховний регулятор економічних і соціальних процесів - основа всього китайського життя, принцип організації китайського суспільства, квінтесенція китайської цивілізації.

на эту тему можно писать и рассуждать бесконечно.в каждом человеке заложено свое понятие о правильности   и праведности в его личной жизни. мое мнение, что настоящее это то, чем человек, живет, дышит ,о чем думает, мечтает. что для него главное , а что –нет.мы живем в мире, где практически утрачены понятия и дружбе,человечности… дружба - это дорогая вещь. дружба, в оценке аристотеля, - самое необходимое для жизни: ведь никто не может жить без друзей, даже если бы он имел все другие богатства. дальше он разъяснял: «дружба это не только неоценима, но и прекрасна - мы прославляем и того, кто любит своих друзей, иметь много друзей - это чудесно, а некоторым даже   кажется, что быть хорошим человеком и другом - это одно и то же».

можно бесконечно смотреть по телевизору,и прочих сми,про то что в жизни все закономерно..но в реальности это не так.. наш мир погряз в коррупции, взяточничестве ,воровсте и прочих человеческих пороках… и оставаться самим собой,а именно человеком в наше время крайне тяжело. таких   осталось единицы, или скажем так ,их уже в меньшем количестве. это как вымирающий образ человека, который при любых обстоятельсвах, остается самим собой.