Репродуктивна поведінка людини формується під впливом політичних, економічних, етнокультурних, етичних чинників і виявляється як реакція людей на зовнішні й внутрішні стимули до продовження роду і планування майбутньої родини. А чи має репродуктивна поведінка зворотний вплив? Наведіть приклади, що доводять взаємовпливи репродуктивної поведінки та обміну речовин й перетворення енергії в організмі людини.

Репродуктивна поведінка - це система психічних станів, дій і відносин, пов'язаних з народженням або відмовою від народження дітей будь-якій черговості, у шлюбі або поза шлюбом. Репродуктивне поведінка є соціально-психологічною основою народжуваності. До такої поведінки може бути умовно віднесено і рішення подружжя про усиновлення дитини. Репродуктивне поведінка формується під впливом політичних, економічних, етнокультурних та етичних чинників і проявляється як реакція людей на зовнішні і внутрішні стимули до продовження роду і плануванню майбутнього родини. Зовнішніми стимулами розглянутого поведінки є усвідомлення цінності дітей для батьків, сім'ї і суспільства, а також сімейні традиції і громадську думку. Репродуктивне поведінку в концентрованому вигляді включає в себе цикл дій, починаючи з моменту прийняття рішення про зачаття дитини до її народження. Вивчення репродуктивної поведінки дозволяє визначити вплив психіки людей, умов їх життя на процеси народжуваності, а також проведеної сімейної політики і пояснити історичні зміни репродуктивної поведінки.

В історії людського суспільства виділяють чотири історичних типу репродуктивного поведінки. Перший тип був притаманний доісторичного етапу розвитку людства. Репродуктивна поведінка на цьому етапі формувалося в основному стихійно, під впливом біологічних законів розмноження. Потреба в необмеженій народженні дітей визначалася необхідністю виживання людей як біологічного виду в умовах повальної смертності в результаті голоду, хвороб, воєн.

Другий історичний тип репродуктивної поведінки був характерний для феодально-аграрного виробництва. На цьому етапі репродуктивна поведінка регулювалося нормами, які встановлювалися громадською думкою, традиціями, церквою і державою. У країнах, де переважало сільське населення, основними нормами репродуктивної поведінки ставали річні цикли сільськогосподарських робіт і дотримання посту. При цьому контроль над індивідуальним репродуктивним поведінкою у шлюбі був гранично жорстким. Головними детермінантами норм числа дітей в родині були, з одного боку, висока смертність, а з іншого - обмеженість території. Максимізації числа можливих народжень сприяли норми ранньої та повсюдної шлюбності. При цьому в умовах вкрай низької продуктивності праці діти виступали для сім'ї в якості джерела робочої сили. Діти для батьків мали значення як помічники в господарських справах і у вихованні молодших братів і сестер. В умовах частих війн особливо потрібні були хлопчики як майбутні захисники і воїни. Велике число дітей сприяло добробуту сім'ї та зростанню авторитету батьків серед членів суспільства. Все це обумовлювало мотивацію потреби в збільшенні народжуваності, підтримки її на високому рівні.

Во второй половине 19 века многим казалось, что теории дарвина ничего не угрожает. однако в начале 20 века, после того как были открыты законы менделя, нидерландский ботаник хуго де фриз, один из основателей учения об изменчивости эволюции, проводя опыты на крупном сорном растении - ослиннике, научился получать его новые формы немедленно, без всякого отбора. оказалось, что возникновение новых биологических форм можно просто и ясно объяснить, не прибегая к теории дарвина! это был сильный удар по селектогенезу (дарвинизму). но в середине того же века селектогенез получил серьезную поддержку. во-первых, ученые открыли частицы наследственности - гены и выяснили, что они могут вести себя независимо друг от друга. во-вторых, исследования показали, что генетическая изменчивость носит неопределенных характер. так генетики наполнили содержанием идею, высказанную дарвином в самом общем виде. вернув себе утерянные позиции, дарвинизм в середине 20 века трансформировался в  синтетическую теорию эволюции. этой теории - а их среди естествоиспытателей большинство - считают ее завершенной теорией эволюции, но осталось разобраться лишь в отдельных деталях.