Від поданих слів утворити іменники з пестливо-здрібнілим відтінком значення. Вареник, варяниця, возик, кутик, смичок, кінчик, горщик, горщок, брилик, капелюшок, ліжко, дядько, вуйко, подушка, копійка, кошик, хлопчик, мужик, п'яниця, полковник, молодиця, рукавиця, мурашник, край, Марія, гайка, лушпайка, балалайка, вікно, яйце, слово. ​

Привіт, оксано! - привіт, альонко! як ся маєш? - добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! а в тебе? - міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… вибач, а які це в тебе справи з’явились? - я навчаю свого двоюрідного брата української мови! - та не може бути! ти ще сама маленька! - так, але він молодший від мене. до того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі ! - а твій брат зовсім не знає української мови? - зовсім! мої дядько та тітка, його батьки,   переїхали сюди з білорусі, з міста гомеля, місяць тому. а сашко вивчав в школі лише білоруську мову! - але ж білоруська мова, здається, схожа з українською? - це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! і орфографія зовсім інша! - і яким чином ти навчаєш сашка української мови? - поки що дуже просто. я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. він повторює, а потім повинен   мені скласти речення з цими словами. - а ти пробувала давати йому читати українські тексти? - так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! начебто хтось узяв та перекрутив усі слова! - альонко, мені здається, що я можу тобі навчати сашка української мови. у мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. а також я точно не буду сміятися, коли він стане читати. - оксанко, я так вдячна тобі! ти собі не уявляєш! мені так потрібна ! - нема за що! ну, я побігла! коли мені до вас прийти? - можна завтра о п’ятій, сашко якраз буде у нас. - ну, тоді до зустрічі! - до зустрічі! ще раз красно тобі дякую! побачимось!