ГЕОГРАФИЯ. Определите протяжённость материка(Африка) по меридиану 20° в.д. в градусах и километрах. (Величина дуги 1° меридиана 111 км)

Протяженность Африки

- по меридиану 20° в.д.: 66° (7326 км)

- по параллели 10° с.ш.: 65° (7124 км)

Объяснение:

Общий порядок решения:

1. Определяем крайние точки материка по заданному меридиану (параллели).

2. Находим расстояние в градусах:

- если протяженность по меридиану, то расстояние между широтами точек;

- если по параллели, то считаем расстояние между долготами точек.

3. Переводим протяженность в градусах в километры через длину дуги в 1°.

Для меридиана 20° в.д.:

1)

- северная точка: 32° с.ш. 20° в.д.

- южная точка: 34° ю.ш. 20° в.д. (кстати, это мыс Игольный (Агульяс) - крайняя северная точка Африки).

2) Протяженность в градусах: 32° + 34° = 66° (наши крайние точки находятся по разные стороны экватора, так что суммируем, были бы по одну сторону - находили бы разницу).

3) Протяженность в км: 66° * 111 км = 7326 км (дуга меридиана в 1° приблизительно равна 111 км)

Для параллели 10° с.ш.:

1)

- западная точка: 10° с.ш. 14° з.д.

- восточная точка: 10° с.ш. 51° в.д. (это мыс Рас-Хафун - крайняя восточная точка Африки).

2) Протяженность в градусах: 14° + 51° = 65°

(наши крайние точки находятся по разные стороны нулевого меридиана, так что суммируем, были бы по одну сторону - находили бы разницу).

3) Протяженность в км: 65° * 109,6 км = 7124 км (дуга параллели в 1° на 10-й параллели приблизительно равна 109,6 км).

Будьте внимательны! Длина дуги меридиана в 1° равна приблизительно 111 км (111,3 км), а длина дуги параллели в 1° для каждой параллели разная.

Протяженность Африки

- по меридиану 20° в.д.: 66° (7326 км)

- по параллели 10° с.ш.: 65° (7124 км)

Объяснение:

Общий порядок решения:

1. Определяем крайние точки материка по заданному меридиану (параллели).

2. Находим расстояние в градусах:

-  если протяженность по меридиану, то расстояние между широтами точек;

- если по параллели, то считаем расстояние между долготами точек.

3. Переводим протяженность в градусах в километры через длину дуги в 1°.

Для меридиана 20° в.д.:

1)

- северная точка: 32° с.ш. 20° в.д.

- южная точка: 34° ю.ш. 20° в.д. (кстати, это мыс Игольный (Агульяс) - крайняя северная точка Африки).

2) Протяженность в градусах: 32° + 34° = 66° (наши крайние точки находятся по разные стороны экватора, так что суммируем, были бы по одну сторону - находили бы разницу).

3) Протяженность в км: 66° * 111 км = 7326 км (дуга меридиана в 1° приблизительно равна 111 км)

Для параллели 10° с.ш.:

1)

- западная точка: 10° с.ш. 14° з.д.

- восточная точка: 10° с.ш. 51° в.д. (это мыс Рас-Хафун - крайняя восточная точка Африки).

2) Протяженность в градусах: 14° + 51° = 65°

(наши крайние точки находятся по разные стороны нулевого меридиана, так что суммируем, были бы по одну сторону - находили бы разницу).

3) Протяженность в км: 65° * 109,6 км = 7124 км (дуга параллели в 1° на 10-й параллели приблизительно равна 109,6 км).

Будьте внимательны! Длина дуги меридиана в 1° равна приблизительно 111 км (111,3 км), а длина дуги параллели в 1° для каждой параллели разная.

Атмосфера складається з таких шарів (знизу вгору): тропосфера (до висоти 18 км), стратосфера (до 50), мезосфера (до 80), термосфера (1000), екзосфера (1900), геокорона (умовно до 20000 км); далі атмосфера поступово переходить у міжпланетний космічний вакуум. Основна маса повітря (90%) зосереджена в нижньому шарі — тропосфері.

Тут же відбуваються найінтенсивніші теплові процеси, причому атмосфера нагрівається знизу, від поверхні океану та суші. Надзвичайно важливе екологічне значення для біосфери має ще озоносфера — шар стратосфери, збагачений триатомним киснем — озоном (О3). Цей шар міститься на висотах 20—50 км і захищає все живе на Землі від згубної дії жорстокого ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Крім газів, у складі атмосфери ще є домішки так званого аерозолю, тобто дуже дрібних краплинок рідин і твердих частинок як природного, так і штучного походження. Серед них є сірчані (краплинки Н2S04), мінеральні (пил земної поверхні), вуглеводневі (сажа), морські (частинки морських солей) та ін.

За даними ЮНЕСКО, на Землі сьогодні промисловістю, енергетикою, транспортом поглинається стільки кисню, скільки вистачило б для життя більше 45 млрд людей.

Гідросфера, або водяна оболонка Землі, — це її моря й океани, крижані шапки приполярних районів, ріки, озера й підземні води. Запаси води на Землі величезні—1,46-109 км3, тобто 0,025% усієї маси Землі. Проте абсолютна більшість цієї колосальної маси — це гірко-солона морська вода, непридатна для пиття та технологічного використання.

Прісна вода на планеті становить лише 2% від її загальної кількості, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води — це річки, прісноводні озера й деяка частина підземних вод; саме ці джерела й використовуються людством для своїх потреб.

Як свідчать космонавти, при погляді на Землю з висоти космічної орбіти око бачить в основному два кольори: білий колір хмар і льодових полярних шапок і блакитний колір Світового океану, що вкриває 71% поверхні нашої планети; морська вода — найпоширеніша на Землі речовина.

Вода виконує дуже важливі екологічні функції:

це головна складова частина всіх живих організмів (тіло людини, наприклад, на 70% складається з води, а деякі організми, такі, як медуза чи огірок, містять у собі від 98 до 99% води);

основний механізм здійснення взаємозв'язків усіх процесів у екосистемах (обмін речовин, тепла, ріст біомаси);

головний агент-переносник глобальних біоенергетичних екологічних циклів;

води Світового океану є основним кліматоутворюючим фактором, основним акумулятором сонячної енергії і "кухнею" погоди для всієї планети;

один із найважливіших видів мінеральної сировини, головний природний ресурс споживання людства (людство використовує її в тисячу разів більше, ніж нафти чи вугілля).

Величезну роль відіграє гідросфера в формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, у розвитку екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, ерозії, карсту тощо), в переносі хімічних речовин, забруднювачів довкілля.

Для багатьох організмів вода є середовищем їхнього життя. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад людської крові — містить ті ж хімічні елементи й приблизно в тих же пропорціях. Це — один з доказів того, що предки людей, як і інших ссавців, колись жили в морі.

Солоність океанічних вод становить 35 0/00 (тобто в 1 л океанічної води міститься 35 г солей). Найсолоніша вода в Мертвому морі — 2600/00 (людина вільно лежить на поверхні цієї води, не занурюючись в неї), у Чорному морі — 18 0/00, Азовському — 12 0/00.

Хімічний склад підземних вод дуже різноманітний. За мінералізацією вони змінюються від прісних, що використовуються для пиття й водопостачання, до мінералізованих і навіть до ропи з солоністю 6000/00; деякі мінералізовані підземні води мають лікувальні властивості.

Основним джерелом водопостачання для людства є річковий стік. Перше місце за цим показником посідає Бразилія з її гігантською повноводою річкою Амазонкою. Річковий стік України складає в середньому 83,5 млрд м3, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд м3. Він розподіляється по території нашої держави нерівномірно: 70% стоку припадає на Південно-Західний економічний район, де мешкає лише 40% населення.

А на Донецько-Придніпровський і Південний економічні райони, де живе 60% населення й зосереджені найбільш водоємні галузі народного господарства, припадає лише ЗО% стоку. В зв'язку з цим у багатьох районах півдня України відчувається гострий дефіцит води, для ліквідації якого доводиться перекидати воду каналами, будувати водосховища тощо.