Нужна ! мені потрібен твір українських письмеників. напишіть, а бо дайте ссилку на сторінку з оповіданням.

давня весна                                                                         леся українка

була весна весела, щедра, мила,

промінням грала, сипала квітки,

вона летіла хутко, мов стокрила,

за нею вслід співучії пташки!

все ожило, усе загомоніло –

зелений шум, веселая луна!

співало все, сміялось і бриніло,

а я лежала хвора й самотна.

я думала: «весна для всіх настала,

дарунки всім несе вона, ясна,

для мене тільки дару не ,

мене забула радісна весна».

ні, не забула! у вікно до мене

заглянули від яблуні гілки,

замиготіло листячко зелене,

посипались білесенькі квітки.

прилинув вітер, і в тісній хатині

він про весняну волю заспівав,

а з ним прилинули пісні пташині,

і любий гай свій відгук з ним прислав.

моя душа ніколи не забуде

того дарунку, що весна дала;

весни такої не було й не буде,

як та була, що за вікном цвіла.

анафора -   стилістичний прийом, що по­лягає в повторенні тих самих звуків, слів, речень на по­чатку двох або кількох суміжних рядків, строф, фраз.

гіпербола - незамкнеиа крива з двох віток, що утворюються при перетині площипою обох по­рожнин конуса.

персоніфікація - надання предметам, явищам природи або поняттям властивостей людини, тварини; уособлення.

епіфора - стилістичний прийом, який полягає у повторенні однакових виразів, слів або зву­косполучень у кінці суміжних або близько розміщених рядків, строф для посилення виразності й мело­дійності мови художнього твору; протилежне ана­фора.

е́пос — різновид літературного роду, що оповідає про події, котрі нібито відбувалися у минулому.