Територіально-адміністративне становище та політико-правовий устрій українських земель у першій половині XVI ст.

Объяснение:

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ – поділ тер. розселення укр. етносу на певні частини (одиниці) з метою організації централізованого управління на місцях. Відображав як нац. традиції українців, так і політ. інтереси й систему управління д-в, до яких у різні часи входили укр. землі. Осн. одиницями адм.-тер. поділу були волості, воєводства, повіти, полки, сотні, курені, комітати (жупи), дистрикти, губернії, провінції, намісництва, округи, райони, області.

Початки адм.-тер. організації на укр. теренах можна вбачати у поділі тер. Київської Русі на землі-князівства (Волинська земля, ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ, Київська земля, Переяславське князівство, Турово-Пінське князівство, Чернігівське князівство), які, в свою чергу, поділялися на волості –невеликі, чітко не усталені тер.-адм. одиниці, що передавалися князем під управління волостеля (старости). Волості були і в утвореному 1199 Галицько-Волинському князівстві.

У складі Литви та Польщі адм.-тер. поділ укр. земель набув більш усталеного вигляду. У конфедеративній Речі Посполитій налічувалося 9 укр. Воєводств – Белзьке воєводство, Брацлавське воєводство, Волинське воєводство, Київське воєводство, Підляське воєводство, Подільське воєводство, Руське воєводство, Чернігівське воєводство (утворене 1635) – у складі Польщі і Берестейське воєводство – у складі Литви. Воєводства поділялися на повіти; як правило, кожен із повітів утворював окремий судовий округ.

Під час національної революції 1648–1676 старий адм.-тер. поділ було зруйновано; осн. адм.-тер. одиницями стали полки, що поділялися на сотні, а сотні – на курені. На початок 1650 було сформовано 16 полків. Окрему військ.-адм. одиницю становило Запорожжя (тер. Вольностей Війська Запорозького низового), де управління здійснювала Січова рада на чолі з кошовим отаманом. Тер. Запорожжя традиційно поділялася на 38 куренів; на прилеглих до Січі тер. у 18 ст. було утворено 8 паланок.

Після того, як за "Вічним миром 1686"Правобережна Україна відійшла до Польщі, полковий устрій тут було невдовзі скасовано і відновлено поділ на воєводства. Лівобереж. Україна (Гетьманщина), що лишилася у складі Рос. д-ви, зберігала полковий устрій (10 полків) до 1708, коли Петро I поділив країну на 8 губерній, з яких 2 –Азовська губернія і Київська губернія – були сформовані на укр. землях. Київ. губ. поділялася на 4, а Азовська – на 7 провінцій. До 1764 паралельно із загальнорос. адміністрацією у Київ. губ. зберігалося гетьманське правління, у віданні якого перебували цивільні справи.

На новоосвоюваних переселенцями з Правобереж. та Лівобереж. України землях Слобожанщини (див. Слобідська Україна) полковий устрій (5 полків) існував із серед. 17 ст. до 1765, коли тут було утворено Слобідсько-Українську губернію.

Остаточному включенню України у рос. політ. систему сприяло запровадження в Україні у 80–90-х рр. 18 ст. паралельно з губернською системи намісництв. На Слобожанщині було утворено Харківське намісництво, на тер. Гетьманщини – Київське намісництво, Новгород-Сіверське намісництво і Чернігівське намісництво; на пд. України – Катеринославське намісництво і згодом Вознесенське намісництво; на Правобережжі, приєднаному до Рос. імперії після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), – Ізяславське намісництво (пізніше Волинське), Брацлавське намісництво і Подільське намісництво. Намісник мав права генерал-губернатора. 1797 намісництва скасовано і відновлено губернський поділ.

Го́тика — период в развитии средневекового искусства на территории западной, центральной и отчасти восточной европы с xii по xv-xvi века. готика пришла на смену романскому стилю, постепенно вытесняя его.  готика зародилась в середине xii века на севере франции, в xiii веке она распространилась на территорию современных германии, австрии, чехии, испании, .  готический стиль, в основном, проявился в архитектуре храмов, соборов, церквей, монастырей. развивался на основе романской, точнее говоря — бургундской архитектуры. в отличие от романского стиля, с его круглыми арками, массивными стенами и маленькими окнами, для готики характерны арки с заострённым верхом, узкие и высокие башни и колонны, богато украшенный фасад с резными деталями (вимперги, тимпаны, архивольты) и многоцветные витражные стрельчатые окна. все элементы стиля подчёркивают вертикаль.  в готической архитектуре выделяют 3 этапа развития: ранний, зрелый (высокая готика) и поздний (пламенеющая готика) .  c появлением крестового свода, системы колонн, аркбутанов и контрфорсов, соборы приобрели вид громадных ажурных фантастических сооружений.  основной принцип работы конструкции таков: свод более не опирается на стены (как в романских постройках) , теперь давление крестового свода арки и нервюры на колонны (столбы) , а боковой распор воспринимается аркбутанами и контрфорсами. это нововведение позволило сильно облегчить конструкцию за счет перераспределения нагрузок, а стены превратились в простую легкую «оболочку» , их толщина более не влияла на общую несущую способность здания, что позволило проделать много окон, и стенная роспись, за неимением стен, уступила витражному искусству и скульптуре.  кроме того, готика последовательно применяла стрельчатую форму в сводах, что также уменьшало их боковой распор, позволяя направлять значительную часть давления свода на опору.  часто на месте опоры аркбутана на контрфорс ставился пинакль. пинакли — это завершенные остроконечными шпилями башенки, имеющие часто конструктивное значение. возможный пролет свода определял ширину центрального нефа и, соответственно, вместимость собора, что было важным для того времени  ===================================================================  романский стиль (от лат. romanus — римский) — художественный стиль, господствовавший в западной европе (а также затронувший некоторые страны восточной европы) в x—xii веках (в ряде мест — и в xiii в.) , один из важнейших этапов развития средневекового европейского искусства. наиболее полно выразился в архитектуре.  для романских построек характерно сочетание ясного архитектурного силуэта и лаконичности наружной отделки — здание всегда гармонично вписывалось в окружающую природу, и поэтому выглядело особенно прочным и основательным. этому способствовали массивные стены с узкими проёмами окон и ступенчато-углубленными порталами. несущие в себе оборонительное назначение.  основными постройками в этот период становятся храм-крепость и замок-крепость. главным элементом композиции монастыря или замка становится башня — донжон. вокруг неё располагались остальные постройки, составленные из простых форм — кубов, призм, цилиндров.  особенности архитектуры романского собора:   в основе плана — раннехристианская базилика, то есть продольная организация пространства  увеличение хора или восточной алтарной части храма  увеличение высоты храма  замена в крупнейших соборах кессонного (кассетного) потолка каменными . своды были нескольких видов: коробовые, крестовые, часто цилиндрические, плоские по (характерно для итальянской романской архитектуры) .  тяжелые своды требовали мощные стены и колонны  основной мотив интерьера — полуциркульные арки  рациональная простота конструкции, сложенной из отдельных квадратных ячеек — травей.