"Вдячність справа доброї людини".

Як ви гадаєте, що означає бути вдячним? Пам’ятаєте, як ще з раннього дитинства батьки виховували у нас почуття вдячності. Пригостила якась тітонька цукеркою – обов’язково скажи: «Дякую!» То чому ж вдячність є важливою людською чеснотою? На мою думку, це здатність людини змінювати життя на краще. Ця цінність перетворює нас не просто в хороших людей, але й в досить сильних особистостей, окриляє й підіймає на сходинку вище. Вдячність буває різною, до батьків, до друзів, до природи, і навіть до незнайомої людини. Головне, щоб це було щиро та цілеспрямовано. Коли ми робимо добро іншим – це любов. Коли ми правильно приймаємо добро – це і є вдячність. Здавалося б, яке просте слово «дякую». Таке звичайне й таке важливе для кожного з нас. Такі слова не повинні бути штампами. Це має линути з середини, з душі. Тому, коли людина свідомо вживає слова вдячності, змінюються її життєві обставини. Приходить якась радість, міцнішають стосунки в сім’ї. А це, на жаль, під силу не кожному. Висловлюючи вдячність, ми і самі прагнемо робити добро. Це розуміння того, що тобі поталанило отримати й бажання поділитися з кимось. Це здатність серед мільйонів мінусів знайти один великий плюс. Отже, вдячність – абсолютний синонім щастя. Вона сповнює організм позитивною енергією. І тільки справжні особистості можуть сказати: “Я маю набагато більше, ніж міг би мати”!

Деньги не делали купечество привилегированным сословием в глазах россиян, прежде всего дворянства. Купца считали «вчерашним мужиком», сажали на ближайший от двери стул, не приглашали к столу. Капиталы, одежда у него были господские, только сам купец господином не считался.